Читати книгу - "Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить"

Давайте хоча б коротко розглянемо події, які породили цю СИЛУ. Все почалося з так званої Бостонської бійні. Британські солдати патрулювали вулиці Бостона, відкрито погрожуючи громадянам. «Бійня у ратуші», або ж як її ще називають, «Інцидент на Кінг-стріт» стався 5 березня 1770 року, почавшись, по суті, з дрібниці. З вежі «Старої Цегляної церкви», найпершої з побудованих у Бостоні (ця будівля була знищена у 1808 році), лунав дзвін (попередження про пожежу). Натовп городян попрямував до площі навпроти будівлі старого парламенту «Олд-Стейт-Хаус», звідки лунали крики і була чутна відкрита лайка розгніваних городян. Колоністи зневажали британських збройних солдатів. У якийсь момент люди почали відкрито висловлювати своє обурення, кидаючи каміння і засипали лайкою солдат. Прибігли ще солдати, колоністи теж гуртувалися. Ніхто розбиратися вже ні в чому не став, натовп діяв за принципом «наших б'ють!». Солдатів все відтісняли, ті вишикувалися для оборони і зарядили зброю. Натовп теж всіляко провокував солдатів. «Стріляй!» — кричали вони, а разом з криком в британців летіло каміння та бруд. Нарешті, камінь потрапив у рядового Монтгомері. Той дістав мушкет, підняв його, і закричав: «Чорт забирай! Вогонь!» — кулі полетіли у натовп.

Почалася битва, яка призвела до загибелі та поранень багатьох людей. Цей інцидент викликав таке обурення, що Провінційна Асамблея (яка складалася з видатних колоністів) вирішила скликати збори для вжиття певних заходів. Двоє членів цієї Асамблеї, Джон Генкок і Семюель Адамс, мужньо висловилися і заявили, що необхідно вжити заходів, щоб вигнати всіх британських солдатів з Бостона.

Саме це РІШЕННЯ можна по праву вважати початком американської свободи. Воно вимагало чималої ВІРИ та відваги. Перед закриттям Асамблеї Семюелю Адамсу було доручено звернутися до губернатора Гатчинсона і вимагати виведення британських військ.

Прохання було задоволене, війська дійсно були виведені з Бостона, але інцидент не був вичерпаний. Це почало процес, який докорінно змінив все. Дивно, чи не так, як великі зміни, такі як американська революція та Перша світова війна, часто починаються за обставин, які здаються не важливими?

Цікаво також те, що важливі зміни зазвичай починаються у формі ЧІТКОГО РІШЕННЯ у головах відносно невеликого числа людей. Мало хто з нас знає історію США країни досить добре, щоб зрозуміти, що саме Джон Генкок, Семюель Адамс і Річард Генрі Лі (з провінції Вірджинія) були справжніми батьками-засновниками країни.

Річард Генрі Лі став важливою фігурою в цій історії завдяки тому, що активно листувався з Семюелем Адамсом, вони ділились один з одним своїми страхами та надіями на добробут людей своїх провінцій. Адамс прийшов до висновку, що взаємний обмін листами між тринадцятьма колоніями може допомогти в координації зусиль, так гостро необхідних у зв'язку з вирішенням їх проблем. Через два роки після зіткнення з солдатами у Бостоні (березень 1772 року) Адамс висловив цю ідею Асамблеї у формі пропозиції щодо створення Комітету з кореспонденції між колоніями з чітко визначеними кореспондентами у кожній колонії «з метою дружнього співробітництва на благо колоній Британської Америки».

Добре запам'ятайте цю подію! Саме вона надала певну форму тій СИЛІ, яка подарувала свободу всім майбутнім поколінням. Таким чином був створений «Мозковий центр», який складався з Адамса, Лі та Генкока.

Так був створений «Кореспондентський комітет». Зауважте, що цей хід дав можливість збільшити силу «Мозкового центру», додавши до нього людей з усіх Колоній. Також зверніть увагу на те, що ця процедура стала першим організованим ПЛАНОМ незадоволених колоністів.

У цьому союзі була сила! До цього колонії вели неорганізовану та хаотичну війну проти британських солдатів, приблизно так само, як це було під час Бостонської бійні, але толку від цього було небагато. Їм не вистачало організації, не вистачало того самого «Мозкового центру», який би об'єднав їх серця, розуми, душі та тіла у спільному конкретному прагненні, щоб раз і назавжди вирішити свої проблеми з британцями.

Тим часом англійці теж не сиділи без діла. Вони теж займалися плануванням і створенням «Мозкового центру», причому все це підкріплювалося чималими грошима та добре організованою армією.

Замість Гатчінсона губернатором Массачусетса був призначений Гейдж. Одним із перших вчинків нового губернатора було відправити посланника до Семюеля Адамса з метою ЗАЛЯКАТИ його та змусити припинити свою діяльність.

Щоб краще зрозуміти, що тоді відбувалося, процитую вам бесіду між полковником Фентоном (посланником Гейджа) і Адамсом.

Полковник Фентон: «Від імені губернатора Гейджа доводжу до вашого відома, пане Адамс, що губернатор був уповноважений британською Короною запропонувати вам такі умови, які були б задовільними [тут ми бачимо прагнення завоювати прихильність Адамса обіцянкою хабарів] у відповідь на те, що ви зобов'язуєтесь припинити протидію британському уряду. Губернатор дуже радить Вам не накликати й далі на себе гнів його величності. Ваша поведінка розцінюється як така, що підпадає під дію Указа Генріха VIII, відповідно до якого особи можуть бути відправлені до Англії для судового розгляду за державну зраду на розсуд губернатора провінції. Але, якщо ви ЗМІНИТЕ СВІЙ ПОЛІТИЧНИЙ КУРС, ви не тільки отримаєте великі особисті переваги, але і віднайдете мир з його величністю Королем».

Семюель Адамс повинен був прийняти одне з двох рішень. Він міг припинити свою опозиційну діяльність в обмін на хабар або ж він міг ПРОДОВЖИТИ БОРОТЬБУ З РИЗИКОМ БУТИ ПОВІШЕНИМ!

Очевидно, в цей момент Адамс був змушений миттєво прийняти РІШЕННЯ, яке могло коштувати йому життя. Більшості людей було б важко прийняти таке рішення. Більшість відповіла б якось двояко, ухиляючись від прямої чіткої відповіді, але не Адамс! Він взяв з полковника Фентона слово, що той передасть губернатору його відповідь слово в слово. Відповідь Адамса була такою: «Можете передати губернатору Гейджу, що я вже давно віднайшов мир з Королем Королів. І ніяка персональна винагорода не спонукає мене відмовитися від праведної справи на благо моєї країни. А ще СКАЖІТЬ ГУБЕРНАТОРУ ГЕЙДЖУ, ЩО СЕМЮЕЛЬ АДАМС РАДИТЬ ЙОМУ більше не ображати почуття і так вже доведеного до сказу народу».

Думаю, коментарі щодо характеру цієї людини зайві. Всім, хто читає це вражаюче послання, стає очевидно, що його автор був максимально вірним своїй меті та своїм переконанням. Це важливо. (Шантажисти і нечесні політики торгували своїми переконаннями і честю в той час як такі люди, як Адамс, готові буди віддати за ІДЕЮ свої життя).

Коли губернатор Гейдж отримав різку відповідь Адамса, він просто оскаженів від люті та видав офіційний указ, де йшлося: «Цією заявою, від імені Його величності, я пропоную та обіцяю милостиве прощення всім людям, які негайно складуть зброю та повернуться до виконання обов'язків миролюбних підданих