Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Лютий, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

273
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Лютий" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 97
Перейти на сторінку:
що милостивий Ти і щедрий, Ти, що убив ворога, зруйнував пекло і смертні знищив хвороби. Пом'яни мене, Господи Боже мій, у Царстві Твоєму". Коли він молився так, розкрилися Небеса і зійшов до нього Господь із багатьма святими ангелами, і поставлений був престол смарагдовий, прекрасний вельми, і сів на ньому Господь і промовив до мученика: "Прийди, Харлампію, друже мій, що багато в Ім'я моє перетерпів, проси в мене, чого хочеш, і дам тобі". Святий же Харлампій сказав: "Велике це для мене, Господи, що Ти сподобив мене бачити страшну славу Твою. Господи, якщо воля Твоя, прошу Тебе, дай благодать Імені Твоєму: де покладено буде мої мощі і пам'ять мою шануватимуть, щоб не було на місці тому голоду і мору чи поганого повітря, що губить плоди, але хай буде понад усі місця мир, і для тіл здоров'я, і для душ спасення, достаток пшениці і вина, і худоби примноження на потребу людям. Господи, якщо воля Твоя, дай, щоб там, де страждання моє написане і прочитане буде, там не було виразок волам, і вівцям, й иншій худобі, і всім тваринам, що для потреби є людської, а найбільше — душі розумній щоб ні одне не прийшло зло. Господи, Ти знаєш, що люди плоттю і кров'ю є, відпусти їм гріхи їхні і подай їм щедрість плодів земних, щоб достатньо в трудах своїх насичувалися і насолоджувалися, прославляючи Тебе, Бога свого, усіх благ Подателя. Мене ж нехай шанують як свого до Тебе посланця і Твого мученика. Хай роса, що сходить від Тебе, буде для них зціленням, о Господи Боже мій, пролий на всіх благодать Свою". Коли так святий помолився, сказав Господь: "Хай буде за проханням твоїм, мужній мій воїне". І пішов Господь з ангелами своїми на небо, пішла ж за Ним душа Харлампія святого. Тоді воїни, пішовши до царя, сповістили йому славу мученикову, як Господь йому явився і як помер без усічення мечем, і бачили душу його, що на Небеса сходила. І був цар у подиві і страху великому. Блаженна ж Галина, донька його, просила тіла мученикового у нього і, прийнявши, обвила його чистими плащаницями, пахощами ж і дорогоцінним миром помастила, і в ковчег золотий вклала, славлячи Бога. Побоявся ж цар судити і кривдити доньку свою, бачив-бо, що Бог є з нею, і залишив її жити в християнському благочесті за її волею. Це ж було в ті часи, коли в Антіохії Север був, царював у нас Господь наш Ісус Христос. Такий є він — непереможний і нездоланний великий мученик Харлампій, священик Божий, який за увесь світ клопочеться, постраждав місяця лютого в десятий день, завжди стоїть праворуч престолу Божого, молячи за нас Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава і царство нині, і присно, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Прохора, чудотворця Печерського

Багатий у щедротах і милостивий Бог багато разів допускає зло на рід людський, щоб, так покаравши, на розум призвести здоровий і до діл примусити добрих, проте коли й карає і ран завдає, то й милувати не бариться і зцілення на рани давати не зволікає, що добре видно з життя цього преподобного Прохора, яке засвідчило таке.

У дні князювання Святополка Із'яславовича в Києві багато насилля князь чинив людям: доми-бо сильних без причини викорінив і маєтки багатьох забрав — через те Бог допустив поганим силу мати на нього, і збунтувалася у державі його рать половецька, до того ж і міжусобна боротьба, адже був тоді голод багато разів і бідність велика була в Руській землі. У ті ж дні прийшов зі Смоленська в Печерський монастир цей блаженний Прохір до ігумена Йоана і від нього прийняв святий ангельський чернечий образ. Почав же подвизатися твердо в доброчинствах і віддав себе у повстримність велику, що й хліба звичного позбавив себе, але, збираючи зілля лободи і своїми руками розтираючи, хліб собі робив і ним годувався. Його ж готував у час літній на цілий рік, і коли наставало знову літо, те ж чинив на рік наступний, тому не потребував він звичного хліба у всі дні життя свого, і через те кликали його Лободник, бо їв хіба просфори в церкві, а в келії ані овочів ніколи не їв, а тільки лободу, так само, як иншого нічого не пив, крім води. Бачивши ж терпіння святого в такій повстримності, Бог перетворив гіркоту хліба, зробленого з лободи, на солодкість, і була в нього замість печалі радість. Не сумував-бо цей блаженний ніколи, але завжди, радіючи, працював для Господа, ані не боявся ніколи ворогів, що нападали, тому що жив як птах, крім лободи нічого иншого не мав, то й не міг з багатими хвалитися: "Душе, маєш багато добра, на довгі роки складеного, спочивай, їж і пий, веселися!". Навіть більше: і за зілля те, приготоване на рік, докоряв собі, кажучи: "Прохоре, цієї ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що приготував, для кого буде?" Сповнив блаженний ділом слово Господнє, мовлене: "Погляньте на птахів небесних, що не сіють і не жнуть ані не збирають у житниці, і Отець ваш Небесний годує їх". Птахів-бо наслідуючи, святий легко проходив дорогу, і, де росла лобода, її ж звідтіля на плечах своїх, як на крилах, приносив у монастир. Так із неораної землі несіяна їжа, як же для птаха, була йому.

Коли так подвизався святий, почався у Руській землі при постійних війнах голод великий, що через нього смерть загрожувала людям. Бог же, хотівши прославити угодника Свого, помилувати ж людей Своїх, примножив тоді лободу вельми, більше, ніж в инші роки. Через те ж блаженний Прохір труду більше завдавав собі, збираючи ненастанно зілля те, своїми руками розтираючи і хліби з нього роблячи, які роздавав тим, що не мали і знемагали від голоду. Бачивши, що він збирає лободу, дехто почав також і собі збирати, щоб прогодуватися в голод. Але не могли через гіркоту їсти. Тоді всі потребуючі звернулися до святого. Він же всім безвідмовно хліб свій з лободи роздавав, і всім їжа та солодка, наче з медом змішана, здавалася, що не так хотіли вони хліба з пшениці, лише із зілля, спеченого руками блаженного Прохора. Однак і те дивним є, що лише той хліб, що його з благословенням блаженний віддавав, світлий і чистий був, і солодкий їсти, але якщо хто потай взяв —

1 ... 39 40 41 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Лютий, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"