Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Прочитати далі я не встигла. Двері відчинилися, звісно ж знову без стуку, і до кімнати увійшов Клод.

- Слухай, тобі ніхто не казав, що перш ніж заходити до когось у кімнату, спочатку потрібно постукати? – обурилася я, сердито дивлячись на чоловіка.

Він здивовано підвів брову, ніби й справді не розумів суті моєї претензії:

- Не бачу в цьому потреби, кицю. Адже ми вже спали в одному ліжкові.

- Так ти мене і про це не питав!

Хіба можна бути таким нестерпним? Але водночас таким привабливим, навіть з оцією своєю нахабною посмішкою. Мабуть чай і досі діяв, бо насправді я майже не сердилася, але для годиться ще більш насупилася.

- Ти ж моя майбутня дружина, то чому я маю спати сам у холодному ліжку? Ночі, якщо ти не помітила, ще доволі холодні.

- У тебе не вистачає дров для обігріву, живучі посеред лісу? Вирішив трішки зекономити?

Він розреготався і сів у крісло коло каміна, невимушено закинувши ногу на ногу. Поза чоловіка, яка впевнений у своїй силі та безмежній владі. А ще – у власній привабливості. Нарцис у всій красі.

- До жінки, навіть якщо це твоя майбутня дружина, не ввічливо заходити не спитавши дозволу, - пролунав повчальний голос бабці-привида, що вже була тут як тут, мабуть боялася проґавити наступний акт вистави.

Я ледь стрималася, щоб не засміятися. Вона теж не обтяжувала себе такими дрібничками, як питати моєї думки про бажаність її присутності. Але за підтримку була вдячна. Та на обличчі темного ні один мускул не здригнувся. Проігнорувавши бабцю, звернувся до мене:

- Невже тобі не цікаво чому я прийшов?

- Прийшов повідомити, що вирішив вдати з себе шляхетного і хочеш відправити мене додому? - округливши очі, наче здивована Барбі, старанно закліпала оченятами, для більшого враження.

- Гарна спроба, - гмикнув Клод, - та це не в моїй владі. У нас сьогодні за обідом буде присутній один гість, який дуже прохав його прийняти.