Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

Слід, однак, визнати, що Закон «Про іпотеку», що не допускає застосування положень раніше прийнятих законодавчих актів всупереч цьому Закону, не передбачає будь-яких особливостей звернення стягнення на майно державного підприємства. Тому суворо відповідно до букви названого Закону звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства можливе і в позасудовій формі.

10. Стаття 590 ЦК не передбачає прямо можливості звернення стягнення на заставлене майно поза публічно-правовими формами, але ж не виключає такої можливості. Така можливість передбачається ст. 36, 37 Закону «Про іпотеку» (див. п. 24 коментаря до ст. 575 ЦК), ст. 26 — 29 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

11. Заставодержатель рухомого майна на власний розсуд вправі обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави (це право не може бути обмежене договором): 1) вимагати передання йому заставодавцем рухомого майна, що є предметом застави, у власність; 2) вимагати надання йому можливості продати предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета застави з третьою особою або шляхом проведення публічних торгів; 3) вимагати відступлення права грошової суми, яка забезпечена заставою; 4) вимагати від заставодавця здійснення переказу грошової суми, що є предметом застави, або здійснити списання такої грошової суми з поточного рахунка заставодавця, якщо така можливість передбачена договором застави. Використання названих позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє заставодержателя права звернутись до суду з заявою про звернення стягнення на заставлене рухоме майно. Це випливає із частини другої ст. 24 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].

12. Якщо заставодержатель має намір здійснити у позасудовому порядку звернення стягнення на рухоме майно — предмет застави, він повинен письмово повідомити боржника та всіх обтяжувачів такого майна, обтяження яких належне зареєстровані, про порушення боржником зобов’язання, забезпеченого заставою. Одночасно заставодержатель зобов’язаний зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення.

13. Боржник або третя особа мають право припинити звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом виконання забезпеченого заставою зобов’язання (частини зобов’язання, виконання якої було прострочено) разом з відшкодуванням заставодержателю витрат, понесених у зв’язку із зверненням стягнення. Таке виконання можливе до моменту переходу права власності на заставлене майно до заставодержателя або до продажу заставодержателем предмета застави.

14. Якщо впродовж 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення зобов’язання, забезпечене заставою, залишається невиконаним, а предмет застави знаходиться у заставодавця, останній зобов’язаний на вимогу заставодержателя негайно передати йому предмет застави у володіння. Невиконання цієї вимоги тягне застосування судової процедури звернення стягнення на заставлене рухоме майно.

15. Одержавши предмет застави у володіння, заставодержатель має право задовольнити вимогу, що забезпечена заставою, шляхом набуття права власності на предмет застави. Для цього заставодержатель зобов’язаний надіслати боржникові та іншим обтяжувачам предмета застави письмове повідомлення про намір набути право власності на предмет застави.

16. Боржник та обтяжувачі, на користь яких встановлене зареєстроване обтяження предмета застави, протягом 30 днів вправі заперечити проти переходу права власності до заставодержателя. Якщо проти набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно заперечує інший обтяжувач, заставодержатель може набути право власності лише за умови задоволення вимоги цього обтяжувана до боржника. Якщо проти набуття права власності на заставлене рухоме майно заставодержателем заперечує боржник, набуття заставодержателем права власності на заставлене майно можливе за рішенням суду.

17. Набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно в порядку звернення стягнення на нього припиняє зобов’язання, яке забезпечувалось заставою цього майна. Після цього заставодержатель не вправі пред’являти боржнику інші вимоги, що входили до змісту забезпеченого заставою зобов’язання.

18. Набуття заставодержателем права власності на заставлене рухоме майно в порядку звернення стягнення на нього в позасудовому порядку не припиняє усіх обтяжень відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом, але припиняє обтяження цього ж майна з нижчим пріоритетом.

19. Інший варіант вирішення питання про звернення стягнення на заставлене рухоме майно за наявності заперечень з боку інших обтяжувачів або боржника — продаж предмета застави. Статті 30, 31 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлюють порядок продажу предмета застави заставодержателем та розподілу доходів від продажу цього предмета.

20. Статті 32, 33 названого вище Закону встановлюють досить складний порядок звернення стягнення на право грошової вимоги, що є предметом застави, а також на грошові кошти і цінні папери, що є предметом застави. У зв’язку з введенням в дію згаданого Закону ст. 23 Закону «Про заставу» [64], що встановлює загальні правила про реалізацію предмета застави, яким є майнові права, зберегла чинність, а частина друга цієї ж статті втратила чинність стосовно права грошової вимоги, оскільки ст. 32 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачає інший (несудовий) порядок звернення стягнення на право грошової вимоги, що є предметом застави.

1. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

2. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

3. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави,