Читати книгу - "Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості"

Декому може здатися, що цей розділ буде про чарівну паличку: помолився і все готове! Інколи вам здаватиметься, що так і сталося. Але значно частіше те, про що я говорю, радше нагадуватиме свідому співпрацю, під час якої ми повільно і плавно просуваємося вперед, розчищаємо уламки негативних моделей поведінки, прояснюємо своє уявлення щодо того, чого саме ми хочемо досягнути, вчимося приймати будь-яку допомогу в реалізації цього, а потім, одного дня — подивіться-но! Раптом усе стало на свої місця. Іншими словами, моліться, щоб Бог допоміг вам встигнути на автобус, а потім біжіть щодуху.

Для того, щоб це сталося, ми повинні насамперед повірити, що нам дозволено таки догнати цей автобус. Рано чи пізно ми переконуємося у тому, що Божі запаси невичерпні та доступні кожному. Усвідомлення цього звільняє нас від почуття вини через те, що ми маємо або отримуємо забагато. Оскільки кожен може черпати з цього джерела, ми нікого нічого не позбавляємо, коли маємо всього вдосталь. Якщо ми навчимося приймати Божу благодать як акт прославлення Творця — виконуючи Божу волю жити повним радісним життям, — то почнемо позбавлятися від бажання саботувати власні зусилля.

Одна з причин, чому ми так скупимося щодо самих себе, це страх, що ресурс, з якого ми черпаємо — обмежений. Ми не хочемо, щоб запаси нашої удачі закінчилися. Ми не хочемо витратити більше духовних багатств, ніж нам їх виділено. І знову ми обмежуємо потік, уявляючи Бога кимось на кшталт примхливого батька. Коли ми пам’ятаємо про те, що саме Бог наше джерело, що він потік енергії, якому подобається, коли з нього черпають інші, то починаємо охочіше користуватися своїми творчими силами.

У Бога грошей кури не клюють. У нього є сила-силенна ідей для фільмів і романів, віршів, пісень, картин і ролей. У нього є величезний запас коханих людей, друзів, будинків — і усім цим ми можемо вільно користуватися. Коли ми прислухаємося до нашого внутрішнього творця, вища сила веде нас дорогою, яка вірна саме для нас. На цій дорозі ми й знаходимо друзів, коханих, гроші і роботу, яка приносить нам задоволення. Дуже часто нам не вдається знайти потрібне джерело, тому що ми наполягаємо на його земному походженні. Важливо навчитися дозволяти творчому потоку прориватися у тому місці, де заманеться йому, а не нам.

Кара, письменниця, протягом тривалого часу працювала зі своїм агентом, хоча прикрі стосунки з ним варто було розірвати ще на початку їхньої співпраці.

Вона переконувала себе, що зруйнувати такий професійний зв’язок прирівнювалося б до творчого самогубства. Їхні стосунки були сповнені відмовок, напівправд, запізнень.

Кара продовжувала терпіти, боячись відпустити такого престижного агента. Врешті-решт після особливо образливої телефонної розмови, Кара написала агенту листа, повідомляючи про цілковите припинення співпраці. У цю мить вона почувалася так, наче вистрибнула у відкритий космос. Коли її чоловік прийшов додому, вона у сльозах почала розповідати йому, як щойно сама зруйнувала свою кар’єру. Він вислухав її, а потім сказав: «Тиждень тому я був у одній книгарні, і її власник запитав мене, чи у тебе є хороший агент. Він порекомендував мені одну жінку і дав її номер телефону. Зателефонуй їй».

Кара не переставала плакати, проте погодилася. Вона набрала номер і одразу ж відчула приязнь до напрочуд розсудливої співрозмовниці. З того часу вони успішно працюють разом.

На мій погляд, це чудовий приклад не лише синхронності, а і того, що на Всесвіт можна покластися. Щойно Кара стала готовою прийняти свою благодать від будь-якого джерела, вона перестала почуватися жертвою.

Нещодавно одна жінка, що займається творчістю, розповіла мені, як знайшла чудового агента, користуючись позитивними твердженнями. Попри те, що моє творче відновлення триває вже роками, я все ж інколи не можу стримати цинічний голос усередині, який у таких ситуаціях говорить: «Так-так». Таке враження, що ми хочемо вірити, нібито Бог може створити структуру атома, але поняття не має, як допомогти чи зарадити нам з картиною, скульптурою, романом чи фільмом.

Я усвідомлюю, що багатьох насторожує таке спрощення цієї концепції. «Бог не заправляє кінобізнесом, — скептично заперечуємо ми. — Для цього існують спеціальні структури». Хочу попередити митців, які передають свою творчу долю винятково в людські руки: цим ви обмежуєте свою благодать.

Бажання бути практичними і досвідченими часто гальмує наш потік. У нас є свої уявлення про те, звідки у нашому житті має з’явитися благодать. Протягом багатьох років я працювала сценаристкою у Голлівуді і за цей час безліч разів обмінювалася з колегами сумним досвідом: дуже часто професійні агенти не приносили нам жодної користі, а все необхідне для творчих проривів ми отримували від таких джерел, як «мій сусід», «брат мого стоматолога» або «одногрупник моєї дружини». Ці випадковості і є результатом дії Бога — джерела благодаті.

Я вже не раз повторювала, що творчість — це духовне поняття. Прогрес можливий лише тоді, коли ви маєте віру і готові робити малі й великі стрибки у невідоме. Спочатку нам знадобиться віра, щоб піти на перший урок танців, зробити перший крок назустріч вивченню нового засобу самовираження. Потім нам знадобиться і віра, і гроші для подальших уроків, семінарів, просторішої робочої зони і щорічної творчої відпустки. Ще пізніше ми можемо загорітися ідеєю написати книжку чи колективно заснувати галерею. Коли у нас з’являється кожна з цих ідей, ми повинні добросовісно звільнитися від внутрішніх бар’єрів, які перешкоджають нам взятися за реалізацію цього задуму, а потім, на зовнішньому рівні, піти на конкретні кроки заради досягнення цілі, бо лише так ми приведемо в дію синхронність.

Якщо все це досі видається вам лише гарною казочкою, поставте собі питання руба: якого свого подальшого кроку ви намагаєтесь уникнути? Від якої мрії відмовляєтесь, пояснюючи це тим, що з вашими ресурсами здійснити її неможливо? Яку ціну ви платите за те, що так і не шукаєте виходу з глухого кута у своєму творчому житті?

Бог як моє джерело духовної сили — це простий, але надзвичайно ефективний план на життя. Завдяки йому ми звільняємо своє життя від негативної залежності — і постійної тривоги — і віримо у те, що Бог забезпечить нас усім необхідним. Наше завдання — прислухатися до того, як саме це має статися.

Ранкові сторінки — це один зі