Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

Катерина
Одягаю новеньку міні - спідницю чорного кольору, білий топ та сапожки з еко - шкіри, сподіваюсь Макар зрозуміє, яка лялька з‘явиться перед його очима.

Мілана міцно спить і не помічає моєї присутності в кімнаті, ну то й добре, не буде зайвих питань, щодо мого вигляду.

— Ало, Стасику, братику! Приїжджай, ти ж мій власний водій на деякий час... Допоки я не влаштую твоє особисте життя з Мілашкою.

Брат неохоче погоджується, та виїджає до моєї адреси.

*****

— То що ти вже вигадала, лесичка - сестричка? — звертається до мене, уважно слідкуючи за дорогою.

— Маленьким хлопчикам, про це не потрібно знати.

З гумором відповідаю...

Звісно ж йому не подобається таке ставлення в його сторону, але доводиться промовчати, що тільки не зробиш, щоб знайти шлях до серця своєї майбутньої дівчини.

Мені так не хочеться після цієї ситуації, яка виникне в майбутньому - товаришувати з Міланою, можливо, Макару вистачить розуму, щоб поїхати з цього міста.

— Обережно! Навіщо ти ламаєш двері моєї автівки?

— Я хіба винна, що твоя стара машина розвалюється, не впевнена, що моя подруга погодиться на твої умови. Берись за розум та прямуй до свого батька, прохай вибачення, можливо в тебе ще є шанс, отримати хоч якісь фінанси.

Навіть не хоче слухати мою розмову...

Чесно, мені все одно на їхнє життя. Якщо хочуть, можуть жити в занедбаній квартиркі в самому бідному районі міста, головне, щоб я була щаслива і тішилась в достатку.

*****

— Доброго ранку! — розливаюсь в посмішці та обережно звертаюсь до молодої жінки з русим волоссям, як я зрозуміла, вона працює в офісі секретарем.

— Вітаю! Чим можу допомогти?

— Мені потрібно на співбесіду до Макара, власника компанії...

— По якому питанню? — серйозним тоном запитує.

Її хвилює чи що?

По особистому звісно, скоро вона забуде про це робоче місце, і буде звертатись до мене, як до керівника цього офісу. Диви - но на неї, ще й холодно мені відповідає. То вона ще не знає, хто знаходиться прямо перед її очима, в найближчому майбутньому пошкодує про невдалу розмову.

— Питання, щодо нового проєкту. Макар зараз в кабінеті?

— Ні, він організовує замовлення з відомою корпорацією дизайнерів. Більше ніякої інформації вам надати не можу, так як особисте життя, є не розголошеною сферою керівника офісу.

— Скажіть, в якому місці відбувається зустріч? Я художниця, і створила макет для його нового проекту... — брешу, але мені потрібно, щоб ця жінка, повірила в мою легку брехню. — На жаль, я переплутала адресу, і приїхала до офісу, щоб дізнатись де Макар, його телефон знаходиться поза зоною досяжності.

Бачу, що секретарка з підозрою дивиться мені в очі, намагаючись з‘ясувати правду, але хіба я колись комусь брехала?

— Ресторан «Фларі»... Дуже сподіваюсь, що ви встигнете до початку зустрічі, у вас ще є декілька хвилин.

— Дякую вам!

Впевнено крокую до виходу з офісу, на зустріч, звісно ж, мені не потрібно, а от випадково потрапити до уваги Макара, це головна ціль на сьогодні.

*****