Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Нагадую про то канал де я чекаю на всіх

Посилання:https://t.me/books_MR2060

Або вводите назву Books_MR

Макс

З моменту вечірки ми з Камілою так іще й не бачилися. Після того як я ліг на ліжко то заснув,прокинувся знову коли вже було темно на дворі. Ненавиджу цю штуку,коли можу і дві доби простати замертво. На наступний день прокинувся надто рано,це була година сьома, поїхав з дому на моцику покататися і це затягнулося до обіду. І от коли я відімкнув двері квартири Каміли знову немає.

Але вже сьогодні наша зустріч не може зникнути чи щось типу цього. Понеділок, ми повинні їхати до універу і від цього вже нічого не врятує. Каміла як завжди пішла у душ першою,я сидів на дивані і коли почув що двері грюкнули то пішов вже в душ. Відкрив двері,зайшов у душ як почув що хтось заскочив у двері. І враховуючи, що нас у квартирі двоє то не так уже і важко додуматися хто ж це був.

-Чорт, Каміла! Я ж не вривюся коли ти в душі. То чому ти це вже вдруге робиш?-почав кричати я і обмотав рушник навкруг свого поясу.

-Я....

-Невже знову я збив тебе і ти забула що хотіла?-спитав я згадуючи її перше безглузде виправдання.

-Я ще просто була не закінчила. Але...як вийдеш скажеш. Я в кімнаті голову....посушу.-сказала вона і вхопивши на поличці фен вийшла..

 Коли я повернувся назад до вітальні,вже одягнений то вона сиділа на тумбі біля виходу. Щойно побачила мене то встала.

-Вирішила стиль поміняти?-спитав розглядаючи її чорні джинси, білий топ і чорну сорочку поверх цього всього.

-Мені вже все одно на однокурсників. То чому б не одягатися як я захочу.-знизила вона плечима.

Ми вийшли з квартири,спустилися на низ по сходах. На хвилиночку квартира на одинадцятому, а дякуючи ліфту котрий знав коли поламатися, то прийшлося зайнятися фізрою позапланово. Сіли в авто і я натиснув на газ.

-Каміла,на рахунок суботнього вечора...

-Не пояснюй. Ми домовилися що просто сусіди по квартирі. Тому я не хочу нічого знати і пояснень також чути.  Я чудово провела час з Боженою. А ти з своєю чорною леді, чи можливо у вас була трійна ніч. Яна не приєдналася?-мені здається чи вона зараз сказала це обурливо?

-Приєдналася.-сказав я хотівши побачити її наступну реакцію.

Вона здається закотила очі.

-А щось не так?-спитав я відводячи погляд від дороги і дивлячись на неї.

-Ти дурень? На дорогу дивися!-обурено сказала вона. Хтось уже злиться.-Все так. Ти просто....а чому я маю тобі щось пояснювати? Ми просто сусіди. А,іще попрошу на наступний раз замикати двері коли у ванній кімнаті. Щоб твої подружки мене не приревнували до тебе. Мені ж не довелося тебе поцілувати чи звабити щоб побачити голим. 

Я посміхнувся а потім не стримався і все ж засміявся у весь голос.

-Тобі смішно? Безсовісний.-сказала вона і повернулася назад до вікна.

-Каміла,ти що,ревнуєш мене до Яни?-спитав я її відійшовши від сміху.

-До кого? До цієї білявої курки? Я взагалі тебе ні до кого не ревную. Ти мені ніхто. Тому і ревнувати я тебе не маю. І не ревную.-сказала вона знову дивлячись на мене.

-Тоді чому тебе хвилює мій суботній секс? Був він втрьох чи вдвох?

-Нічого мене не хвилює!

Я знову посміхнувся. Дивна у неї реакція. Але я більше нічого не казав і невдовзі ми вже були в універі. Я вийшов з машини і уже закрив дверцята як почув рев мотоциклу. Хтось нісся як буря. Бачив що Каміла вже виходить з задніх дверей позаду і вже ступає у бік університету. Глянув на дорогу, моцик уже летів до нас. Я різко схопив її за руку і піднявши повернув до машини. Мотоцикл промчавався повз нас . Вона затиснута між мною і машиною,уважно дивилася у мої очі,а я в її. Не розумію чому я тільки зараз побачив наскільки світлі в неї очі. Вони були так близько зараз. Мій погляд мимохіть опустився на її невеличкий ніс,потім на губи... Ця червона помада, чому мені настільки зараз захотілося її стерти? Змити з цих губ... Я мимохіть наблизився вперед як наші носи доторкнулися. Раптом Каміла ахнула і я наче відійшов від гіпнозу і відсторонився від неї. Провів рукою по своєму обличчю.

-А.... дякую тобі.-сказала Каміла і я повернув свій погляд до неї.

-Та...немає за що. 

Вона кивнула головою а тоді повернулася і пішла до дверей універу. І що це було щойно в чорта таке? Я не повинен був настільки близько ставати біля неї. Не повинен був так близько наближатися! Здається її аромат парфумів і досі гуляв десь у моєму носі. Такс,це мені уже не подобається. Я видихнув і повернувся до універу. А може,ну його? Якщо пропущу то нічого страшного не станеться. Я уже повернувся назад до дверей щоб сісти як мене зупинив знайомий голос.

-А не рано прогулювати? Тільки другий тиждень в універ ходимо.-і звичайно ж це був Віктор, котрий щойно прийшов звідкись.

Я поглянув на нього.

-А...ти пішки?

-Як бачиш. Спортом типу займаюся.-посміхнувся він мені.

-А якщо більш чесно?

-Та в мене машина у батька в гаражі. А моцик зломився. Так що руки в ноги і тепер пішки ходжу. То ти ідеш на пари?

-Та вже іду.-сказав я важко видихаючи.

Ми зайшли до універу і пішли до потрібної аудиторії. Мене здивувало те,як усі прешіптувалися і схоже Віктору це також не сподобалося. Ми зайшли до аудиторії і Стаса навіть питатися причини цього шуму не довелося.

-Макс, я в шоці. Навіть нам не розказав!

-Чого не розказав?-спитав я.

-Боднаренко,як ти міг так зі мною? Я ж тебе кохала! Але кохання жорстоке,тому я тобі також завдам тієї болі котра зараз розриває моє серце!-я повернувся назад і побачив Богдану з котрою в суботу переписувався.

Щойно моя голова повернулася до неї як у аудиторії залунав гучний ляпас. Я в шоці почав розтирати щелепу,здається це вдруге мене вдарила ботанічка. І ручка у неї не слабка.Вона вже вийшла а я досі стояв у шоці.

-Стас! Ти поясниш що сталося? Я так зрозумів це зв'язано зі мною.