Читати книгу - "Українська Національна Армія. Матеріяли до історії"

Хоча наш почесний гість генерал Ізидор Попович належить до повоєнного покоління і виростав на чужині, але серце в нього українське, він ознайомлений з обставинами і історією творення дивізії. У своєму слові він ствердив, що в обставинах війни українська молодь не мала вибору, тільки вступати до УПА або до дивізії, щоб не попасти у червону армію. УПА не була спроможна охопити всю молодь; залишилась дивізія, в лавах якої можна було здобути потрібний вишкіл.

Військовий аташе України до Канади полк. Микола Різун висловив признання усім воякам, що боролись за добро свого народу і незалежну державу. Від імені української амбасади він зложив Дивізійному Братству признання і вручив грамоту подяки за пожертву на купівлю приміщень для амбасади.

Д-р Остап Сокольський виголосив головну доповідь, у якій подав історію творення УНА та перетворення дивізії «Галичина» на 1-шу УД УНА. До листопада 1944 р. нацистський уряд уникав навіть назви «український» — а тепер погодився на назву Українська Армія і на присягу, в якій кажеться: «...не шкодуючи життя, скрізь та повсякчас зі зброєю в руках боротися за свій народ і свою Батьківщину — Україну». Погодились на наш прапор, відзнаки, командування та інше. Усе те кожний з нас носив у своєму серці, як згадав у слові відкриття голова Станиці Петро Дем'янюк: тепер можна це виявляти назовні і в Україні. Тим актом дивізія «Галичина» закінчила війну вже як 1-ша УД УНА.

Закінчено вечір виступом тріо «Срібний Передзвін» з Івано-Франківська — три красуні, граючи на бандурах, відспівали три гарні пісні. Після молитви, подяки присутні відспівали «Ще не вмерла Україна».

ПРИВІТ ПРЕЗИДІЇ СЕКРЕТАРІАТУ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ

Мені сьогодні припала честь привітати Вас усіх, а зокрема організаторів цієї нашої зустрічі, від імени Президії Секретаріату Світового Конгресу Українців.

50 років тому, тобто напередодні закінчення Другої світової війни, заходами українських політичних чинників був створений Український Національний Комітет, а в парі з тим й Українська Національна Армія, на чолі з головнокомандуючим генералом Павлом Шандруком, визначним старшиною Дієвої Армії УНР, а потім контактовим старшиною польської Армії. Українська Національна Армія складалася з дивізії «Галичина», як 1-ої української та протипанцерної бригади «Вільна Україна», під командуванням полк. Армії УНР Петра Дяченка.

З хвилиною створення УНА під кінець березня 1945 р., на чолі з ген. Шандруком, який провів святочну присягу на вірність українському народові й Україні, що мало великий моральний вплив на вояцтво, бо саме тоді більшовики зміцнили свою пропаганду на фронтових відтинках дивізії, сталося те, чого українська молодь прагнула від перших днів німецько-совєтської війни. Створення Української Національної Армії напередодні закінчення війни мало символічне і практичне значення в тому, що вояки обидвох згаданих формацій номінально перестали бути вояками німецької армії і здавали зброю як вояки Української Національної Армії не своїм ворогам, а британцям та американцям. Зложивши вогнепальну зброю й опинившись на заході, поза сферою безпосередніх впливів СРСР, вояки УНА не припинили боротьби з окупантом України, а продовжували її, протидіючи большевицькій пропаганді про щасливе і радісне життя та процвітання української культури й мови у т. зв. «суверенній» Українській РСР.

В Совєтській Армії, що стояла на другому боці фронту, перебували не з власної волі також мільйони української молоді й гинули «за Сталіна, за родіну» і перемогли, але на довшу мету програли, бо ще на їхніх очах совєтська імперія, імперія зла, в 1991 р. розвалилась. На жаль, перемога Совєтської Армії, яку так шумно відзначали кілька днів тому в Москві, не була перемогою українського народу, помимо мільйонних жертв та тотального знищення країни, вона не принесла Україні та її народові свободи, тільки страждання, тюрми, концтабори, заслання, насильну русифікацію, нищення українських історичних пам'яток, а в кінці ще й затруєння води, землі, повітря, а все те на благо совєтсько-російської імперії.

Українська Національна Армія під командуванням ген. Шандрука програла, але на довшу мету виграла, бо сьогодні на сході Европи вже існує незалежна держава Україна, яка була основною ціллю кожного з тих, які брали зброю до рук для боротьби з московсько-більшовицьким імперіалізмом. Не може бути сумніву, що в тому є деяка заслуга й Української Національної Армії, яка творила одну з ланок у боротьбі за державність. Багатьом учасникам тих буремних днів Провидіння дозволило дочекатися того моменту, що ідеал, за який вони ризикували своїм життям, здійснився: Україна стала незалежною державою.

Президія Секретаріату СКУ вітає всіх присутніх і неприсутніх ветеранів 2-ої світової війни взагалі, а зокрема колишніх воїнів УНАрмії, і схиляє свої голови перед пам'яттю творців УНА: ген. Павла Шандрука, проф. Володимира Кубійовича, і командирів — ген. Михайла Крата й полк. Петра Дяченка та всіх старшин і вояків, які відійшли від нас на вічний спочинок, пройшовши свій шлях гідно і з честю. Слава їм, слава Україні!

Василь Верига, заступник президента СКУ

СЛОВО ВІЙСЬКОВОГО АТАШЕ

ПОЛКОВНИКА МИКОЛИ РІЗУНА

НА БЕНКЕТІ З НАГОДИ

ВІДЗНАЧЕННЯ 50-РІЧЧЯ УНА

В ТОРОНТО, 13-ГО ТРАВНЯ 1995 РОКУ:

Шановний пане генерале!

Шановні вояки Української Національної Армії!

Шановні пані і панове, брати і сестри!

Перш за все, я хочу привітати Вас від імені посла України в Канаді. Ми з полковником І. Селюком і 4-ма офіцерами ЗС України щиро вдячні Вам за запрошення на відзначення 50-ліття створення Української Національної Армії.

Серед багатьох тем новітньої історії України визначне місце займає тема про внесок українського народу в перемогу народів антигітлерівської коаліції над фашизмом у Другій світовій війні і боротьбу великої частини України проти більшовицької Росії. Драматизм і героїзм народу України очевидний і безперечний. Він не минув і вояків 1-ої Дивізії УНА.

Що і казати, доля України періоду Другої світової війни складалась так, що до найвищої національної цілі — до створення незалежної і соборної України — довелось іти з різних боків.

Так сталось, що народ України був розділений. Більшовицька Росія, яка на той час створила могутній Радянський Союз, підкорила і зуміла силою і гнучкою, здебільшого оманливою ідеологією і практикою приєднати до своєї імперії велику частину східноєвропейських територій, включно з територіями українських земель часів Київської Русі. Звичайно, що для свідомих синів і дочок України це не було спасінням,