Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Керрі 📚 - Українською

Читати книгу - "Керрі"

624
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Керрі" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 54
Перейти на сторінку:
передати.

П: Ви її чітко бачили?

В: Вона стояла під ліхтарем, коло пожежного гідранта на розі Мейн і Спрінг.

П: І щось сталося?

В: Здається, таки сталося, Бог його зна. Увесь верх гідранта вибухнув на три боки. Вліво, вправо і в небеса.

П: О котрій годині сталася ця… гм… несправність?

В: Десь за двадцять одинадцята. Ніяк не пізніше.

П: Що сталося потім?

В: Вона рушила в центр. Виглядала вона жахливо, містере. На ній була якась сукня для вечірки чи що там від неї залишилось, і вона вся змокла через той гідрант, і вся була в крові. Наче щойно виповзла з якоїсь аварії на дорозі. Але вона либилася. Ніколи не бачив такого посміху. Як смерть либилася. І вона знай дивилася на свої долоні й терла їх об сукню, намагалася зчистити кров, думаючи, що та ніколи не змиється, думаючи, як вона затопить кров’ю все місто й змусить їх поплатитися. Жахлива картина.

П: Звідки Ви могли знати, про що вона думала?

В: Не знаю. Не можу пояснити.

П: Мені хотілось би, аби Ви надалі трималися тільки того, що бачили, містере Квілен.

В: Добре. На розі Ґрасс-плази стояв ще гідрант, і він також рвонув. Цього разу я все бачив краще. Ті дебелі гайки з боків відкручувалися самі. Я бачив, як воно сталося. Він розірвався, як і попередній. І вона раділа. Казала собі, що зараз влаштує їм душову, що… ой-ой, пробачте. Тоді над’їхали пожежні, і я випустив її з очей. До школи під’їхала нова пожежна машина, вони кинулися до тих гідрантів і побачили, що води їм не буде. Їхній шеф Бертон надривався від крику, а тоді школа вибухнула. О Господи.

П: Ви виходили з поліційного відділка?

В: Так. Я хотів розшукати Плессі й розказати йому про навіжену дівку й про ті гідранти. Я зиркнув на «Амоко» й побачив таке, від чого кров у жилах застигла. Усі шість шлангів лежали зняті зі своїх гачків. Тедді Дюшам, що раніше тримав ту заправку, помер ще в 1968, Боже його помилуй, але його малий завжди щовечора замикав колонки так само, як сам Тедді робив раніше. Кожен із підвісних замків висів на розламаній дужці. Шланги лежали на асфальті, а на кожній колонці була ввімкнена автоматична подача. Бензин лився на тротуар і дорогу. Царице небесна, коли я то побачив, у мене яйця сховалися в тіло. Тоді я побачив якогось мужика, що перся з запаленою цигаркою.

П: Що Ви зробили?

В: Загорлав до нього. Щось типу: «Агов! Стережися з цигаркою! Гей, не йди туди, там бензин!» Він мене так і не почув. Воно й не дивно, з тими сиренами на пожежних машинах та на ратуші, та з тими машинами, що перділи вулицею туди й сюди. Я бачив, що він от-от збирався запустити бичка, тож почав відступати всередину.

П: Що сталося далі?

В: Далі? Гм, далі до Чемберлена прийшов Диявол…

Коли впали відра, вона спершу вловила тільки гучний металевий дзеньк, що пробився крізь музику, а тоді її залило мокрим теплом. Вона інстинктивно заплющила очі. Збоку хтось крекнув, і в тій частині свідомості, котра пробудилася так недавно, вона коротко відчула біль.

(томмі)

Музика розкришилася на недоладні звуки й урвалася, кілька голосів протягли пісню трохи далі, наче порвані струни, а тоді в секунду мертвої тиші й передчуття, заповнюючи фатальний проміжок між подією і її усвідомленням, вона доволі чітко почула, як хтось мовив:

— Господи, то ж кров.

А наступної миті, ніби для того, щоб угатити правду в її свідомість, зробити її повністю, до краю зрозумілою, хтось закричав.

Керрі сиділа з заплющеними очима й відчувала, як здіймається в голові чорний вал жаху. Виходить, мама таки була права. Вони знову накинулися на неї, знов ошукали, знову зробили з неї мішень. Її жах мав би бути монотонним, але не був; вони витягли її на сцену, посадовили перед цілою школою і повторили сцену з душової… тільки голос сказав

(господи то ж кров)

дещо таке, про що страшно було задумуватися. Якщо вона розкриє очі й усе виявиться правдою, ох, що тоді? Що тоді?

Хтось почав сміятися — самотній гієнистий звук, — і вона таки розплющила очі, розкрила їх, щоб подивитися, хто то, і все було правдою, цей останній кошмар, вона вся стікала червоним, вони, вони вимочили її в самій сутності крові, перед усіма, і її думки

(ох…. я… ВКРИТА… нею)

забарвилися гидким фіолетовим відтінком відрази й сорому. Вона відчувала свій запах, і то був сморід крові, жахливий вологий мідний сморід. У мерехтливому калейдоскопі спогадів вона побачила, як кров густо стікає її голими стегнами, почула мірний плюскіт води об кахлі, відчула шкірою м’які удари тампонів і прокладок, у той час як чиїсь голоси спонукали її ЗАПХНУТИ ТАМПОН, згадала смак густої, надмірної гіркоти страху. Вони нарешті влаштували їй такий душ, як завжди хотіли.

До першого голосу приєднався другий, а за ним третій — дівчачий сопрановий регіт — тоді четвертий, п’ятий, шостий, дванадцятий, — а тоді всі, геть усі засміялися. Вона бачила їх. І Вік Муні сміявся. Вона бачила. Його шоковане обличчя застигло, але з горла все одно вилітав сміх.

Вона сиділа майже непорушно, дозволивши тому шуму перекотитися через неї хвилею. Вони всі й досі були гарні, навколо й досі все було чарівно й дивовижно, але вона перейшла межу, і тепер сторінки її казки позеленішали й погнили від лихих чарів. У цій казці вона мала відкусити від отруйного яблука, на неї мали напасти тролі, її мали з’їсти тигри.

Вони знову сміялися з неї.

І зненацька греблю прорвало. На неї зійшло жахливе усвідомлення того, наскільки жорстоко з неї познущалися, і жахливий, безчутний крик

(вони ДИВЛЯТЬСЯ на мене)

почав рватися назовні. Вона піднесла руки до обличчя, щоб сховати його, і зіпнулася на ноги. Вона думала тільки про втечу, про те, щоб забратися зі світла, дати темряві огорнути й приховати її.

Вона ніби бігла крізь патоку. Її зрадницька свідомість змусила час ледь-ледь повзти; було схоже на те, ніби Бог перемкнув швидкість програвання платівки з 78 обертів до 33 1⁄3. Навіть сміх наче сповільнився й знизився на кілька тонів до зловісного басового гуркоту.

Ноги перечіпалися одна об одну, і вона ледь не впала з краю сцени. Втрималася, нахилилась уперед і зіскочила на підлогу. Гуркіт їхнього реготу залунав гучніше. Ніби хтось трусив каменюки в діжці.

Вона

1 ... 40 41 42 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Керрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Керрі"