Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Лівія з роду Воранор, Сафі Байс 📚 - Українською

Читати книгу - "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лівія з роду Воранор" автора Сафі Байс. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 60
Перейти на сторінку:
Штрихи до портрету вбивці

Вранці листоноша приніс щоденну газету, і Андре вирушив з нею на терасу, щоб переглянути останні новини. Лів називала його звичку читати паперову пресу архаїчною — в епоху Інтернету можна було би вільно обходитися без них.

«Всі ці газети та журнали, здебільшого, стають марними, як тільки їх прочитають, і перетворюються або на домашній мотлох, або на сміття».
Андре не звертав уваги на екологічні аргументи дружини, він любив шарудіння сторінок, запах фарби, йому подобалося, як журналісти вправляються у вигадуванні заголовків, особливо тих, які закликають покупців з першої шпальти. От і тепер він насамперед звернув увагу на яскраві червоні літери: «Жертвопринесення 50-річної давності». Під ними надрукували фото двох людей на великій перекопаній ділянці землі. Один чоловік демонстрував на долоні купку людських зубів, а інший змітав глину з обвугленої кістки пальця, на якій виднілася підплавлена обручка.


Ще одна причина, з якої Андре любив газети, — це фотографії. Варто йому доторкнутися до друкованого зображення, як перед ним відразу виникали видіння. Було зрозуміло, що за цією картинкою ховалася не найприємніша історія, і йому не хотілося, щоб Лів теж її побачила. Але зараз вона була в душі і навряд чи стежила за його думками. Тому Андре заплющив очі і обережно приклав долоню до газетної сторінки. Звичний бузковий спалах з'явився перед очима, замиготіли образи, спочатку дуже швидко і немов у тумані, але вже через пару секунд серпанок розвіявся і картинка стала чіткішою. Дев'яносто дев'ять чоловік (Андре перерахував їх за кілька секунд) у червоних плащах алізаринового відтінку трьома широкими колами розташовувалися навколо високого багаття. У центрі, поруч із вогнем, стояв ще один чоловік. Повільним плавним рухом він відкинув назад каптур. Сріблясте волосся, з де-не-де  чорними пасмами, вивільнилося і спадало до ключиць. Очі блищали чорними вугіллям і уважно дивилися на людей у ​​секторі кіл, що розташовувався перед ним. Закінчивши огляд, він повернувся до полум'я обличчям і підняв праву руку. Вогонь, який до цього був вище людського зросту, почав осідати. І ось залишилося тільки маленьке вогнище біля самої землі. Точніше, це було вогняне коло, всередині якого звільнився вільний простір, вистелений деревним вугіллям. Чоловік з відкинутим каптуром вступив усередину. Вугілля ще трохи курило, та, здавалося, ногам чоловіка це не доставляло дискомфорту. І довгий, до самої землі поділ його плаща легко міг би спалахнути, але цього не сталося. Вірогідно, чоловік робив таке не вперше.

— Брати! — урочисто промовив він. — Сьогодні ви приїхали сюди з різних країн, з різних частин світу, щоб віддати славу Богині ночі, яка подарувала нам притулок і відкрила нам сили, про які забули люди. Вони перестали чути її, перестали шанувати її, вони зреклися її. Але ми тут для того, щоб показати їй — вона ще має дітей, які пам'ятають свою матір! Ми з тобою, Гекато! Ми любимо тебе, Гекато! Ми дякуємо тобі, Гекато!
— Ми дякуємо тобі, Гекато! — гулом прокотилося трьома колами.
— У кожному з присутніх тут зростає сила Богині. Пам'ятайте, що обіцяли зберігати її таємно від інших і не використовувати людям на шкоду! — продовжував чоловік у центрі. Сьогодні, перед лицем Богині, ми відновимо нашу клятву! — він підняв руки до неба, на якому не було видно ні Місяця, ні зірок.
Люди у колах наслідували його приклад.
Але в цей момент, коли всі підняли очі вгору, одна з фігур третього кола раптом метнулася до свого сусіда і вп'ялася йому в шию.
Рука Андре напружено стиснула газету.
Укус був короткотривалим, лише кілька секунд, після чого нападник звернув жертві шию і підлетів до наступної людини. Він переходив від однієї фігури в капюшоні  до іншої, залишаючи після себе трупи. І ніхто нічого не помічав. Адепти мудрості Гекати, здавалося, впали в транс і вийшли за межі зовнішнього світу. Коло за колом, вони впали всі. Той, хто за лічені хвилини вбив майже сотню людей, опинився в центрі вогняного кола, за спиною у сивого чоловіка. Той, як і перше, стояв з піднятими до неба руками, погляд його блукав десь високо в небі. Його спіткала та сама доля, що й інших.

Тепер, коли вбивцю вже ніхто не загороджував і світло яскравого полум'я освітлювало з усіх боків, Андре побачив його обличчя. Обличчя Лів...
Обличчя Лів прорвалося у видіння Андре. І він побачив її з мокрим волоссям прямо перед ним на терасі. В її очах завмер жах, якого вампір і у смертних у житті не бачив. Вона взяла його за руку, а другою доторкнулася до газети і беззвучно прошепотіла:

«Продовжуй».

Картинка повернулася, мов трансляція фільму відновилася після перешкод на лінії. Але у того, хто стояв у вогненному колі, все одно залишилися риси обличчя Лів. Тільки у чоловічому варіанті. То був Артур.

Андре відчув, як нігті дружини сильно вп'ялися в його долоню.

Артур переступив низький вогонь. Він підняв праву руку вгору, подібно до того, як зовсім недавно це зробив чоловік у центрі, потім поставив її паралельно землі і прокреслив дугу в повітрі. Полум'я спалахнуло яскравіше, але вищим не стало, воно поповзло від кола всередину і зовні, вільно пересуваючись зеленою травою. Незабаром ним були охоплені всі тіла, які лежали на землі. Артур стояв на невеликому острівці вугілля серед цього вогняного океану з непроникним обличчям.

Андре відчув тремор в руці дружини, її всю розбивало жахливе тремтіння. Він відкрив очі, щоб вона більше не бачила ту сцену. Та й не лишалося вже на що дивитися. Все і так стало зрозуміло: Артур приєднався до Братства Гекати, щоб опанувати таємні знання. Але для цього потрібні були довгі роки відкриття та розвитку власних здібностей. У когось була схильність працювати зі стихіями, у когось — лише з деякими зі стихій, хтось був схильний до ясновидіння та телепатії, інші могли впливати на предмети та живі істоти силою свого розуму. Артур хотів поєднати в собі все це. Він уже зрозумів, що з кров'ю людини поглинається і її сила, навіть неважливо, вип'єш всю чи зробиш всього пару ковтків. Але, хлопець не врахував одного — це тимчасове надбання, яке зникає, щойно така кров заміниться в організмі вампіра на іншу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 40 41 42 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лівія з роду Воранор, Сафі Байс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лівія з роду Воранор, Сафі Байс"