Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"

Мій погляд зупинився на її обличчі. Її дихання було рівним, а обличчя спокійним. Не задумуючись, я простягнув руку, і прибрав пасма волосся в сторону, які затуляли її обличчя.

Від мого дотику вона зарухалась і шоковано відкрила очі.

— Вибач, я не хотів тебе будити. — сказав тихо.

— Боже! Я все-таки заснула. — розчаровано зітхнула вона.

Вона опинилась в сидячому положенні, спустивши ноги на підлогу. Спочатку я не звернув уваги, але зараз помітив в якому красивому платті вона була одягнена. Я сів поряд біля неї, але так, щоб ми бачили одне одного.

— В офісі я сказав, що ми поговоримо пізніше про те що між нами відбулось, — почав я, і помітив що вона трохи напружилась.  

— Так. Ти казав. — додала вона тихим голосом.

— Я почну з того, що я не знаю як це пояснити, але мене тягне до тебе. Спочатку я не надавав цьому особливого значення. Але в той момент я ніби зірвався. Мені страшно від цього відчуття, адже я обіцяв собі, що більше ніколи не закохаюсь.

— Ти теж відчуваєш щось? — немов з надією запитала вона.

— Симпатію? Так. — чесно відповів я. — Я без вагань можу сказати, що ти мені подобаєшся. І мене це лякає не менше, ніж тебе.

Вона схилила голову вбік, і притулила вказівний палець до губ.

— І що ми робитимемо? — запитала вона.

Я мовчав обдумуючи варіанти, хоча інші не задумуючись вибрали б єдиний, який був. І в цій ситуації я точно знав, щоб вона не відповіла вона буде моєю.

— В мене є варіант. — впевнено сказав я. — Я пропоную тобі стати моєю дівчиною. Справжньою дівчиною. — уточнив я.

Її очі розширились від моєї заяви. Напевне вона не очікувала почути таке від мене.

Вона нахилилась ближче, і деякий час вивчала моє обличчя.

— Ти справді пропонуєш мені стати твоєю дівчиною?

— Ми принаймні можемо спробувати, і поглянемо що з цього вийде. — сказав я, відкинувшись на спинку дивана.

Вона зарухалась на дивані, вмощуючись зручніше.

— Пропонуєш не грати більше фальшивих закоханих? — перепитала вона.

— Так. Я хочу, щоб це було по-справжньому. Без брехні.

На її обличчі розцвіла посмішка, але потім вона поступово почала зникати. Вона зітхнула та похитала головою.

— Після того, як мене кинув хлопець, я не мала ні найменшого бажання з кимось заводити стосунки. Тому коли почала відчувати щось до тебе, вирішила уникати тебе.

— Я помітив. Ти досить вдало ховалась.

Я вдав, що не відчув, коли вона штовхнула мене ліктем. Хоч це було боляче.

— Але гадаю ми можемо спробувати. — сказала вона, підтверджуючи мої слова. — В нас буде час до кінця договору. Якщо у нас все вийде будемо разом, ні — розійдемось.

В голові я прорахував скільки ще залишилось до кінця договору. Два з половиною місяці. Достатньо, щоб зрозуміти та пізнати одне одного.

— Вже ставиш терміни? — запитав я грайливим тоном.

Не знаю чому, але мені подобалось з нею розмовляти.

— Ти проти? — запитала вона, піднявши одну брову.

— Ні.

Я насупився, коли вона піднялась з місця, не сказавши більше нічого. А потім мій погляд впав на простягнуту долоню.

— Давиде Олександровичу, ви точно погоджуєтесь стати моїм хлопцем? Назад шляху не буде. — додала вона, високо здійнявши голову.

Я повільно піднявся зі свого місця, супроводжуючись пильним поглядом Аліси.

В цей раз я дозволив собі посміхнутись. Цікаво було спостерігати за її надто серйозним обличчям та тоном.

— Погоджуюсь. — твердо сказав я. — А тепер ходи сюди!

Я схопив її за руку та потягнув на себе. Ми опинились на дивані, і наші губи зустрілись у ще одному палкому поцілунку.