Читати книгу - "Фермерська романтика, Валерія Оквітань"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Чоловік увірвався в салон немов ураган, єдине, що говорило про хороший настрій - це широка посмішка, яка не злазила з його обличчя.
Дивно, вони перервались на не дуже позитивній ноті. Але те, що Євген легко та спокійно абстрагувався від негативних переживань - захоплювало Тасю.
— Все нормально? — поцікавилась вона, поправляючи пасок безпеки.
— Більше ніж. Тут працює мій знайомий. Сказав, що на наступні вихідні планує похід в гори. Запрошував приєднатись, — Женя протягнув їй каву, та хот-дог, хоч Тася його і не просила про це.
— Дякую, але кави було б достатньо, — зашарівшись, мовила вона.
— Слухай, я зробив так, як вважав за необхідне. Я бачив, що ти не поснідала, катала лише лохину по тарілці, хоча стіл гнувся від страв. Якщо ми вже плануємо сьогодні велику справу, то давай вже бути хоча б ситими. Ти ж не хочеш впасти з голоду при колишньому? Чи готова вдарити в бруд обличчям?
— Та мені після вашої Чучундри вже нічого не страшно, — гиготнула Тася.
— Скажи? Так і знав, що вона тобі сподобалась, — відгукнувся чоловік, на мить відволікшись від дороги.
— Вона мені, може й сподобалась, але я на вашу ферму більше точно ні ногою.
— Та годі тобі. Вона зазвичай себе так не поводить, — наголосив Євген. — Чи тебе до бабки зводити, щоб пошептала тобі?
Від подібної згадки Тасю трохи сіпнуло. Вона не довіряла таким методам “лікування”. А якщо ще згадати той вечір, на який її потягнула Ольга, то дівчина й досі здригається від передбачення.
— Тобі точно не буде важко кататись зі мною увесь день? — раптом перевела тему дівчина, розуміючи, що до попередньої вони вже не повернуться. Якби Женя хотів, то сам би розповів. А лізти чужій людині в душу їй не хотілось, тому варто було поговорити про щось, що не викликало в них негативних емоцій.
— Ні, — легковажно відмахнувся. — Насправді, мені теж треба до столиці. Тому, як тільки розберемось з твоїми адюльтерами, то поїдемо вже по моїх справах.
Чесно кажучи, після його слів Тасі значно полегшало. Все-таки не через неї він їхав до столиці. Прямо тягар впав з плечей.
— Може тобі краще було б якогось віскі взяти? Для хоробрості, так би мовити, — оглядаючи дівчину, мовив Женя.
Він помічав, як сковано вона себе поводила, намагалась втиснутись в сидіння, не завдавати жодного клопоту. Ця дівчина не знала власної цінності. Напевно підлаштовувалась в стосунках під партнера, от він і, скориставшись її простотою та наївністю вирішив знайти собі когось подібного до себе.
— Боюсь, що в такому випадку, я точно не доїду до місця призначення.
Чесно кажучи, Женя тому й запропонував їй свою присутність. Все-таки коли за спиною є той, хто може бодай морально підтримати, то розірвати всі зв’язки набагато простіше. А він чомусь був впевнений, що Таїн колишній так просто дівчину не відпустить.
— Ну дивись, як знаєш. Моя пропозиція актуальна до самого Києва.
— Дякую, може я ще й передумаю.
До міста вони дістались на годину швидше, ніж планував Євген. Тася, з кожним кілометром відчувала, як повітря з грудей ніби викачували. Зустрітись з реальністю, як виявилось вона була не готова.
— Все нормально? — помітивши, що дівчина була сама не своя, поцікавився чоловік. — Мені зупинитись, хочеш подихати?
— Ні, дякую, все добре. Не варто зупинятись.
— Куди я маю рухатись? — запитав Женя, натякаючи на те, що пора б вже дівчині назвати свою адресу.
— На Бажана.
— Це лівий берег? — перепитав чоловік, ввівши адресу у навігатор.
Тася мугикнула.
— Я можу пожартувати про лівий берег?
— Не варто, якщо хочеш залишитись цілим та неушкодженим. Та й взагалі жарт старий, як моя подушка. Міг би вигадати щось сучасніше,— Тася посміхнулась кутиками губ.
— А хіба я молодий, щоб знати жарти сучасної молоді? Який жартівник - такі й жарти.
— Справді? Тоді в тебе вже волосся сиве мало з'явитися.
— Та воно вже є! Я потім покажу тобі де саме, — Женя шикнув, бо якийсь розумник вирішив підрізати його на мосту.
Але сидячи на пасажирському сидінні, Тася спостерігала за тим, як поводив себе Женя за кермом і мимоволі проводила аналогію з Леонідом. Її наречений був ризиковим водієм, постійно перевищував швидкість, через що їм регулярно приходили штрафи. Які, до слова, сплачувала лише Таїсія.
А Женя навпаки, з ним приємно було знаходитись в дорозі, адже не було ніяких різких рухів та ризикових маневрів незрозуміло для чого.
Йому можна було довіритись, що дівчина й зробила, трохи розслабившись.
Вже через сорок хвилин вони були біля її під’їзду. Відкриваючи двері ключем картою, вона переводила подих. Відчувала за своєю спиною важкі та впевнені кроки Жені й сама заряджалась цією сміливістю.
На потрібному поверсі чоловік схопив Тасю за лікоть, зупиняючи її.
— Стривай, — тихо промовив він, бо відлуння було дуже голосним. — Я хочу дати тобі одну пораду, хочеш приймай її, а хочеш ні, діло твоє. Але для того, щоб голос не тремтів, повернись у той день, коли ти тільки дізналась про зраду, і ту образу, яку ти відчула акумулюй у злість. Вона допоможе тобі сміливо дивитись йому у вічі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фермерська романтика, Валерія Оквітань», після закриття браузера.