Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

- Мілано. Виявляється, що коханка це мсьє.

Обидві жінки розреготалися, зовсім не збираючись завдавати один одному моральний чи фізичний дискомфорт, чи збитки.

- Хочете, щоб я пішла? - просто запитала коханка, яка до цього тим же голосом пристрасно шепотіла його ім'я.

- Ні, - знизала плечима дружина. Тепер у її голосі ковзнула гіркота та смуток. - Коли ви вже прийшли, йти не має сенсу.

Марк не зовсім зрозумів значення її слів, але відчув його. Мілана ж зрозуміло кивнула.

- Що ж тоді робити? - Запитала вона.

- Піду я, - вирішила дружина і відразу попрямувала до виходу.

Марк категорично не міг допустити цього. Оскільки за такого розкладу позбувся б половини свого бізнесу, згідно з умовами шлюбного контракту.

- Кава? – зупинила запитанням Мілана.

Марина здивовано обернулася вже у передпокої, збираючись відчинити двері.

- Мабуть, - кивнула жінка, прямуючи тепер уже до кухні.

Марко вражено глянув на годинник. Мілана не знала, що квартира орендована і вони повинні забратися звідси через кілька годин під пристойним приводом. Він завжди знаходив, чим зайняти дівчину після спекотного сексу, імітуючи турботу про її дозвілля.

Поки жінки готували, а потім і пили каву, чоловік намагався прийти до тями, марно намагаючись зрозуміти їхню поведінку.

Йому не вдавалося. Якого чорта його дружина та коханка влаштували цю виставу, попиваючи каву в кухні орендованої квартири? Чого домагаються обидві ці незнайомі, як виявилося, жінки?

І Марина, і Мілана цієї миті старанно домагалися лише одного - не розплакатися. У всякому разі, не перед зрадником і злодійкою.

Марина з цікавістю розглядала дівчину навпроти, слухаючи її милий щебет про знайомство з Марком. Краєм ока бачила й спантеличене обличчя чоловіка, який не розумів, як поводитися. Та скільки б він не прожив тут, зрозуміти не французьких жінок навряд чи зміг би.

Дівчина мила і аж ніяк не здається злісною розлучницею. Ймовірно, справді вважала його вільним чоловіком. Що ж, іноді корисно позбавлятися ілюзій.

В цей момент чоловік дуже здивував її, раптово підійшовши до коханки і обіймаючи її за плечі.

Обидві жінки здригнулися від несподіванки і замовкли на півслові, частково вдячні за перервану порожню балаканину, яку вже не було сил продовжувати.

- Марино, пробач мені. Я мусив сказати тобі давно. Але я хотів би розлучитися з тобою, - вкрай рішуче промовив Марк, заспокійливо погладжуючи Мілану по плечу.

Та дивилася на нього на всі очі, не в змозі повірити у те, що відбувається. Невже таке буває? Цивілізовано, тихо та без скандалів із видиранням волосся?

Дружина тихо прокашлялася, маскуючи здивовану усмішку.

Мілана із сумнівом у голосі припустила:

- Може, ти поспішив з рішенням, Марку? Я не знала, що ти одружений, і не ставатиму між вами.

Вирішила для себе, що відійде убік. Нехай навіть не одна. Про що збиралася повідомити йому ввечері.

Марина підняла брови, все більше дивуючись подією та адресуючи суперниці ледь невловний і не дуже зрозумілий погляд.

Вона готувалася до певного перебігу подій, але не грі в піддавки, де кожен готовий був благородно відступити в ім'я щастя іншого. Де ж стерво-розлучниця? Все пішло за планом.

- Та ні, - пробурмотіла жінка. - Це мені ніяково руйнувати ваше кохання.

- Припиніть цей торг! – не витримав Марк. - Не те і я зараз припускаю, що зайвий тут.

Жінки дивилися на нього, потім розреготалися. Спершу тільки вони, потім і всі разом.

Проте сміх різко обірвався і напружено глянули один на одного.

– Коли ти зможеш підписати документи? - тихо спитала дружина, примружившись.

- На розлучення? – з побоюванням уточнив чоловік.

- І це теж, - хмикнула Марина.

- Що ще? - вкрадливо запитав чоловік, уже здогадуючись, якою буде відповідь.

- Ну як же... Про добровільний поділ спільно нажитого...

- Так ось чому ви відстежували свого чоловіка! - З обуренням стала на захист коханця Мілана.

– Я заробив це сам! - спалахнув Марк, червоніючи.

– На фундаменті стартового капіталу з продажу моєї машини, – заперечила Марина.

Усі знову замовкли. Ні, ця версія подій також не підходить.

- Добре... - вона зробила глибоке зітхання.

- Гаразд, - кивнула Мілана цілком миролюбно.

- Чудово, - пирхнув Марк.

- Ось документи, - Марина витягла з сумки документи та м'яким, але впевненим рухом підштовхнула їх до чоловіка.

- Ти добре підготувалася, - похитав головою, підтягуючи папери до себе для ознайомлення.

Він миттю прочитав кілька сторінок, періодично скидаючи голову, щоб переконатися – усе це не наснилося.