Читати книгу - "Усі їхні демони, Поліна Кулакова"

цікаве. Та все мало аж надто звичайний вигляд... Тоді він опустив погляд на підлогу. Знадвору, крізь брудні голі вікна, зазирало тьмяне світло. Сонце вже схилялося до заходу й залишало на старому паркеті помаранчеві снопи світла. Назар зупинив погляд на паркеті — старий, ще, мабуть, радянський, рипучий і з кількома відсутніми дощечками. Потрісканий лак уже давно належало б поздирати, відциклювати дерево, а тоді наново полакувати. Або краще зняти все й замінити іншим покриттям.

— Ви це помітили?! — вигукнув Назар, показуючи рукою на паркет.

Поліцейські мовчали, Новак розводив руками, мовляв: «Що вже знову?»

— Скраєчку дошки більше вигоріли! Бачите смужку? — старший слідчий тицьнув рукою у ділянку підлоги поряд зі столом з комп’ютером.

Справді, вздовж підлоги тяглася межа, що ділила її на два відтінки — квадрат темнішого паркету в центральній частині кімнати, та світліший, вигорілий на сонці з країв.

— Килим! — вигукнув Малярчук, що досі відмовчувався. — Він забрав звідси килим!

Назар задоволено кивнув.

— Внесіть це у протокол і викликаймо криміналіста. Хай гарненько перевірить, можливо, не все почистили.

— А ви, — звернувся до Новака та Малярчука, — залишайтеся тут та дочекайтеся криміналіста. Понятих не відпускати, — Назар спрямував погляд на дільничного. — А ти гайда зі мною.

— Куди? — перепитав спантеличений слідчий.

— Покажеш, де тут на районі могли позбутися килима і, ймовірно, дивана.

Розділ 31

Наступного дня Дмитрові довелося йти до школи, але це було найменше зло на сьогодні. Після першого уроку він, ретельно прочісуючи стрічку новин у смартфоні, натрапив на шокуючу звістку — поліція має підозрюваного у подвійному вбивстві. Тривожний клубок підступив до горла, перекриваючи дихальні шляхи. Діма почав тремтіти й задихатися. Йому довелося сховатися в кабінці туалету, щоб ніхто не зауважив його стану.

Хлопець опустив пластмасову кришку унітаза і кволо сповз, усівшись зверху. Ноги обважніли, а серце, здавалося, скрижаніло й провалилося кудись у шлунок, затискаючи нутрощі. Діма опустив голову й обхопив її руками, а тоді дозволив собі заплакати.

«Коли це скінчиться... коли це скінчиться... коли...» Кожна думка в його голові просякла панікою. Він почувався, наче загнаний безпорадний звір, за яким женеться зграя пекельних псів.

У туалеті хлопець просидів майже весь наступний урок. Коли вдалося трохи заспокоїтися, спочатку дістав телефон і набрав Коня. Той скинув дзвінок та миттєво відписав у телеграмі, що зараз на контрольній. Тоді Діма знайшов у контактах Гошу. Його телефон вочевидь узагалі був вимкнутим, бо дзвінок миттєво вривався короткими гудками. Діма вмився холодною водою та почвалав до класу. Там пояснив своє запізнення поганим самопочуттям. За інших обставин учителька не повірила б жодному його слову й відрядила б до директора, та побачивши почервонілі скляні очі й спухлі повіки, мовчки кивнула і дозволила сісти за парту.

Але це були не всі удари на сьогодні.

Лесі вже покращало. Температура впала до нормальної позначки, і зараз її турбували лише закладений ніс та незначна слабкість. Коли Діма повернувся зі школи, сестра сиділа на ліжку, дочитуючи бібліотечну книжку. Вона досі мала блідий та хворобливий вигляд, але почувалася значно ліпше. Мама з Вітею лежали на дивані у великій кімнаті. Мама дивилися якийсь бойовик по телевізору, а вітчим, здається, спав.

Коли Діма вже засів пограти в «доту» на комп’ютері, у вхідні двері хтось загрюкав.

— Дімо, відчини! — гукнула мама, перекрикуючи телевізор.

Він слухняно почовгав коридором, відчинив. На порозі стояла сусідка — баба Марія.

— Маму поклич! — гримнула жінка.

— І вам доброго вечора... — сказав уїдливо Діма.

— Гєла! — заволала сусідка, протискаючись повз хлопця досередини квартири. — Гєла, блядь!

Мама вискочила з кімнати, запинаючи на ходу свій халат. Уздрівши сусідку, не змогла приховати здивування.

— Що ти тут.

— По-перше, віддай борг, — урвала її жінка. — Твій муженьок мені винен уже за десять бутилок!

Сусідка відпихнула Діму, який хотів було виставити непрохану гостю за двері, а тоді миттєво підлетіла впритул до Анжели. Від баби тхнуло міцним алкоголем. Але не власною «пальонкою» — вона тієї отрути не пила — з її широко роззявленого писка несло дешевим, проте коньяком. Анжела скривилася й відсунулася назад. Вхідні двері залишалися відчиненими навстіж.

— То не треба було наливати у кредит.

— Дєньгі! — знову заверещала сусідка.

Її очі налилися кров’ю. Анжелу пересмикнуло.

— Як будуть, то віддам, — вичавила з себе, зібравши губи тонкою ниткою.

Її голос тремтів, ніби осикове листя на вітрі, чоло вкрилося дрібними крапельками поту. Раптом її почало шалено нудити. Нутрощі скрутило й затиснуло в лещата.

«Зараз би випити...»

— А по-друге, — пригрозила сусідка, — ще раз побачу нову поліцію в моєму під’їзді — урию! Половину клієнтів мені розлякали!

— Та пішла ти! — кинула Анжела і вказала сусідці на двері.

Діма не розумів, що відбувається. Коли ж баба Марія замахнулася й щосили ляснула матір по обличчю, він застиг із роззявленим ротом. З дитячої кімнати почувся гавкіт Лади.

Анжела закричала. Її обличчя ще не встигло загоїтися після недільних побоїв, і під липкою, зморшкуватою рукою сусідки вибухнула нова хвиля нестерпного болю. Кров гарячим струмком зацебеніла з нижньої губи, в очах потемніло. Анжела заточилася й упала на підлогу. Халат задерся, оголивши вкриті зеленкуватими саднами ноги.

— Бігом віддала дєньгі, іначе вб’ю тебе! Чуєш?

Діма почав приходити до тями зі свого паралізованого стану й уже збирався накинутися на роз’ятрену сусідку, як із темряви під’їзду хтось вийшов і зупинився у них на хіднику. Хлопець повільно, дуже повільно повернув голову і побачив перед собою височезну постать Коня. Той стояв і мовчки позирав з-під лоба, теж не розуміючи, що тут збіса коїться.

— Ану пішла звідси! — кинувся Діма на сусідку. — Нахуй пішла з мого дому!

Він зірвався з місця й підлетів до нахабного бабиська, схопив за патли і рвучко потягнув на себе. Сусідка заверещала й ледве втрималася на ногах.

— Рукі убрал!!!

Невідомо як, але баба Марія зуміла вивернутися й метким ударом ноги зацідила хлопцеві між ноги. Діма зігнувся від болю навпіл, заскімлив та відпустив її масне сиве волосся. Кілька жмутів залишилося поміж його пальців.

— Сємєйка уродов!

Сусідка знову повернулася до Анжели, яка намагалася звестися на ноги, й ухопила ту за халат. Притягнула її лице до свого й смачно плюнула межи очі. Гаряча, смердюча слина потекла набряклою побитою щокою жінки, змішуючись зі свіжою кров’ю.