Читати книгу - "Занурення в патерни проектування, Олександр Швець"

до стеку істо­рії, про­до­вжую­чи нести у собі збе­ре­же­ний стан об’єкта. Якщо зна­до­би­ться ска­су­ва­ння, про­гра­ма візьме оста­нню кома­нду з істо­рії та від­но­ви­ть збе­ре­же­ний у ній стан.

Цей спо­сіб має дві осо­бли­во­сті. По-перше, точний стан об’єктів не дуже про­сто збе­ре­гти, адже його части­на може бути при­ва­тною. Вирі­ши­ти це можна за допо­мо­гою пате­рна Зні­мок.

По-друге, копії стану можу­ть займа­ти доси­ть бага­то опе­ра­ти­вної пам’яті. Тому іноді можна вда­ти­ся до аль­те­рна­ти­вної реа­лі­за­ції, тобто замі­сть від­нов­ле­ння ста­ро­го стану, кома­нда вико­нає зво­ро­тню дію. Недо­лік цього спосо­бу у скла­дно­сті (іноді немо­жли­во­сті) реа­лі­за­ції зво­ро­тньої дії.

Кроки реа­лі­за­ції

Ство­рі­ть зага­льний інте­рфе­йс кома­нд і визна­чте в ньому метод запуску.

Один за одним ство­рі­ть класи конкре­тних кома­нд. У кожно­му класі має бути поле для збе­рі­га­ння поси­ла­ння на один або декі­лька об’єктів-оде­ржу­ва­чів, яким кома­нда пере­на­прав­ля­ти­ме осно­вну роботу.

Крім цього, кома­нда пови­нна мати поля для збе­рі­га­ння пара­ме­трів, потрі­бних під час викли­ку мето­дів оде­ржу­ва­ча. Зна­че­ння всіх цих полів кома­нда пови­нна отри­му­ва­ти через конструктор.

І, наре­шті, реа­лі­зу­йте осно­вний метод кома­нди, викли­каю­чи в ньому ті чи інші мето­ди одержувача.

Додайте до кла­сів від­пра­вни­ків поля для збе­рі­га­ння кома­нд. Зазви­чай об’єкти-від­пра­вни­ки при­ймаю­ть гото­ві об’єкти кома­нд ззо­вні — через кон­стру­ктор або через сетер поля команди.

Змі­ні­ть осно­вний код від­пра­вни­ків так, щоб вони деле­гу­ва­ли вико­на­ння дії команді.

Поря­док іні­ціа­лі­за­ції об’єктів пови­нен вигля­да­ти так:

Ство­рює­мо об’єкти одержувачів. Ство­рює­мо об’єкти кома­нд, зв’яза­вши їх з одержувачами. Ство­рює­мо об’єкти від­пра­вни­ків, зв’яза­вши їх з командами. Пере­ва­ги та недо­лі­ки При­би­рає пряму зале­жні­сть між об’єкта­ми, що викли­каю­ть опе­ра­ції, та об’єкта­ми, які їх без­по­се­ре­дньо виконують. Дозво­ляє реа­лі­зу­ва­ти про­сте ска­су­ва­ння і повтор операцій. Дозво­ляє реа­лі­зу­ва­ти від­кла­де­ний запу­ск операцій. Дозво­ляє зби­ра­ти скла­дні кома­нди з простих. Реа­лі­зує принцип від­кри­то­сті/закри­то­сті. Ускла­днює код про­гра­ми вна­слі­док вве­де­ння вели­кої кілько­сті дода­тко­вих класів. Від­но­си­ни з інши­ми пате­рна­ми

Ланцю­жок обов’язків, Кома­нда Посе­ре­дник та Спо­сте­рі­гач пока­зую­ть різні спосо­би робо­ти тих, хто надси­лає запи­ти, та тих, хто їх отримує:

Ланцю­жок обов’язків пере­дає запит послі­до­вно через ланцю­жок поте­нці­йних отри­му­ва­чів, очі­кую­чи, що один з них обро­би­ть запит. Кома­нда вста­нов­лює непря­мий одно­сто­ро­нній зв’язок від від­пра­вни­ків до одержувачів. Посе­ре­дник при­би­рає пря­мий зв’язок між від­пра­вни­ка­ми та оде­ржу­ва­ча­ми, зму­шую­чи їх спі­лку­ва­ти­ся опо­се­ре­дко­ва­но, через себе. Спо­сте­рі­гач пере­дає запит одно­ча­сно всім заці­кав­ле­ним оде­ржу­ва­чам, але дозво­ляє їм дина­мі­чно під­пи­су­ва­ти­ся або від­пи­су­ва­ти­ся від таких повідомлень.

Обро­бни­ки в Ланцю­жко­ві обов’язків можу­ть бути вико­на­ні у вигля­ді Кома­нд. В цьому випа­дку роль запи­ту віді­грає конте­кст кома­нд, який послі­до­вно подає­ться до кожної кома­нди у ланцюгу.

Але є й інший під­хід, в якому сам запит є Кома­ндою, наді­сла­ною ланцю­жком об’єктів. У цьому випа­дку одна і та сама опе­ра­ція може бути засто­со­ва­на до бага­тьох різних конте­кс­тів, пре­д­став­ле­них у вигля­ді ланцюжка.

Кома­нду та Зні­мок можна вико­ри­сто­ву­ва­ти спі­льно для реа­лі­за­ції ска­су­ва­ння опе­ра­цій. У цьому випа­дку об’єкти кома­нд від­по­від­а­ти­му­ть за вико­на­ння дії над об’єктом, а знім­ки збе­рі­га­ти­му­ть резе­рвну копію стану цього об’єкта, зро­бле­ну перед запу­ском команди.

Кома­нда та Стра­те­гія схожі за принци­пом, але від­рі­зняю­ться мас­шта­бом та засто­су­ва­нням:

Кома­нду вико­ри­сто­вую­ть для пере­тво­ре­ння будь-яких різно­рі­дних дій на об’єкти. Пара­ме­три опе­ра­ції пере­тво­рюю­ться на поля об’єкта. Цей об’єкт тепер можна логу­ва­ти, збе­рі­га­ти в істо­рії для ска­су­ва­ння, пере­да­ва­ти у зовні­шні серві­си тощо. З іншо­го боку, Стра­те­гія опи­сує різні спосо­би того, як зро­би­ти одну і ту саму дію, дозво­ляю­чи замі­ню­ва­ти ці спосо­би в яко­му­сь об’єкті конте­кс­ту прямо під час вико­на­ння програми.

Якщо Кома­нду потрі­бно копію­ва­ти перед вста­вкою в істо­рію вико­на­них кома­нд, вам може допо­мо­гти Про­то­тип.

Від­ві­ду­вач можна роз­гля­да­ти як роз­ши­ре­ний ана­лог Кома­нди, що зда­тен пра­цю­ва­ти від­ра­зу з декі­лько­ма вида­ми одержувачів.

Також відомий як: Iterator

Іте­ра­тор — це пове­ді­нко­вий пате­рн прое­кту­ва­ння, що дає змогу послі­до­вно обхо­ди­ти еле­ме­нти скла­до­вих об’єктів, не роз­кри­ваю­чи їхньої вну­трі­шньої організації.

Про­бле­ма

Коле­кції — це найпо­ши­ре­ні­ша стру­кту­ра даних, яку ви може­те зустрі­ти в про­гра­му­ва­нні. Це набір об’єктів, зібра­ний в одну купу за яки­ми­сь критеріями.

Різні типи колекцій.

Більші­сть коле­кцій вигля­даю­ть як зви­чайний спи­сок еле­ме­нтів. Але є й екзо­ти­чні коле­кції, побу­до­ва­ні на осно­ві дерев, гра­фів та інших скла­дних стру­ктур даних.

Незва­жаю­чи на те, яким чином стру­кту­ро­ва­но коле­кцію, кори­сту­вач пови­нен мати можли­ві­сть послі­до­вно обхо­ди­ти її еле­ме­нти, щоб вико­ну­ва­ти з ними певні дії.

У який же спо­сіб слід пере­мі­ща­ти­ся скла­дною стру­кту­рою даних? Напри­клад, сьо­го­дні може бути доста­тнім обхід дере­ва в гли­би­ну, але завтра вини­кне нео­бхі­дні­сть пере­мі­щу­ва­ти­ся дере­вом по шири­ні. А на насту­пно­му тижні, хай йому грець, зна­до­би­ться можли­ві­сть обхо­ду коле­кції у випа­дко­во­му порядку.

Одну і ту саму коле­кцію можна обхо­ди­ти різни­ми способами.

Додаю­чи все нові алго­ри­тми до коду коле­кції, ви потро­ху роз­ми­ває­те її осно­вну зада­чу,