Читати книгу - "Це наш секрет..татусь, Верефрі"

Емі прочитала повідомлення і, мимоволі, зітхнула. Вона ще не була готова йти, але розуміла, що Кері мала на увазі, і що вона не візьме відмову.

Аорон помітив її реакцію і запитав:

“Що сталося?”

Емі усміхнулася і показала йому телефон.

“Кері хоче зустрітися… Вона вирішила, що нам обов’язково треба щось нове для вечірки. І, схоже, я не можу відмовити.”

Аорон глянув на неї з легким підйомом брів, але відповів без особливого заперечення:

“Ну що ж, здається, вечірка обіцяє бути цікавою. Але перед тим, як ти поїдеш, ми ж можемо ще трохи провести час разом, так?”

Емі подивилася на нього, посміхаючись.

—Можливо… але, спершу треба виконати бажання Кері.

Вона підвелася і підійшла до дверей, готова вирушити на зустріч з подругою. Аорон проводжав її поглядом, в його очах було відчуття легкого суму, але він знав, що це не кінець їхнього дня.

—До зустрічі, сонце,— сказав він, посміхаючись, і вона кивнула у відповідь.

За ці 20 хвилин Емі встигла швидко переодягнутися і привести себе до ладу. Вона одягла свою улюблену рожеву коротку спідницю, яка підкреслювала її струнку фігуру, і білу блузку, що злегка спадала з плечей. Її волосся вона розпустила, воно м’яко лягло на плечі, а для завершеного образу на голову одягнула рожевий обруч. Вона виглядала елегантно і водночас привабливо.