Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Попіл і Світло, Кіра Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Попіл і Світло" автора Кіра Найт. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43
Перейти на сторінку:
Глава 31. Аконіт

Рексар

Я спробував допомогти зняти маску, поки Сайрус чаклував над рукою дівчини, але одразу обсмикнув руки.

— Чорт, вибач! - дівчина підняла руку. – Я не встигла сказати, вона обпалює. Тому я не змогла зняти її сама.

— Хм.. сильно болить? - Сайрус переключився з руки дівчини на мене та на маску.

— Не сильно .. - я труснув рукою, якою все ще проходили коліки голок. - Мені це нагадало.. хмм.. Сайрус, а торкнися ти.

— Ще чого! - той засміявся. - Я, на твою думку, зовсім тупий?

— Ні, я серйозно. Доторкнися. – я кивнув йому на маску. - Схоже справа тут не тільки в масці, а й у мені.

Відьмак нерозуміюче глянув на мене, але все-таки доторкнувся до маски. Спочатку ледь ледь. Потім впевненіше. Я так і знав. Маска його не обпалювала.

— Аконіт. - одночасно з відьмаком сказав я, після чого ми перевели погляд на дівчину. - Так ти і справді перевертень?

— Хто? - вона нерозуміюче схилила голову.

— Так, гаразд, з цим потім розберемося. – я потер очі. - Я покличу Елара, бо з маскою я тобі не помічник. - я подався до дверей, але раптом зупинився. - Сайрус, а перевір її кров. Якщо вона перевертень і на ній маска з аконіту - боюся уявити, як вони її накачали.

— Гей! А що мені робити? - подала голос дівчинка і я обернувся. Чорт, не можу дивитися на неї, знаючи, як вона побита під одягом.

— Сиди і не заважай Сайрусу робити його роботу. - відповів я і швидко вийшов з лазарету. Ламар мав рацію, вона вміє дивитися так, що до кісток пробирає.

 

Пояснивши Верховному відьмакові ситуацію - він і Аякс супроводили мене назад у лазарет. Увійшовши, я не був готовий побачити таку картину.

Сайрус стоїть зі шприцем у руці, в якому я безпомилково впізнав кров. Дівчинка ж забилась у куток і не підпускає відьмака до себе.

— Ти назад у камеру захотіла? - голосно спитав Елар і я роздратовано глянув на нього.

Кинувшись до неї, я сів на підлогу і перехопив її руки.

— Спокійно. - я зазирнув у її очі під маскою і мені здалося, що вони блиснули вогнем. – Спокійно, це я. Я поряд.

Незважаючи на її спроби вирватися - я міцно обійняв дівчинку і не відпускав, поки та не заспокоїться. Через п'ять хвилин я її все ж відпустив і знову зазирнув у вічі.

— Ну як? Вже краще? - я підняв її обличчя за підборіддя.

— Так.. Дякую.. - вона опустила очі і встала.

— Сідай. Ми допоможемо з маскою. - допомагаючи дівчинці, тримаючи її за руку, я посадив малу на кушетку. - Розумниця. Сиди спокійно, я поряд.

Озирнувшись, я побачив шокованих Елара та Аякса.

— Ввічливість, спритність рук і жодного шахрайства. – посміхнувся я. - Допоможіть їй з маскою. - я сів поруч, тримаючи дівчину за руку.

Не знаю навіть, хто кого тримав за руку, чи я її, чи вона мене.

— Я плече вправив, був простий вивих. Але свідомість у неї закрита, тож знеболити не можу. - крикнув з-за комп'ютеру Сайрус. - Я зараз прорахую дозування, щоб аконіт вивести.

Аякс підійшов першим, глянувши на шрами, рубці та опіки на руках дівчини, що виднілися з-під футболки.

— Дозволиш? - м'яко спитав він і я здивувався такому ніжному тону. Дівчинка кивнула.

Уважно оглянувши маску, він почав швидко один за одним перебирати ланцюжки і щось клацало під його пальцями.

— Як тебе звуть? — спитав Елар.

— Жерці називали мене Богинею.. - тихо промовила дівчина.

— Хм. – відьмак посміхнувся. - А ім'я у Богині є?

— Я.. Ай! - вона смикнулася.

— Пробач, пробач. - швидко сказав Аякс. - Ланцюжки у волоссі заплуталися. Коли з тебе маску востаннє знімали?

— Якщо таке колись і було, то я не пам'ятаю цього… - дівчинка знову повісила голову і я сильніше стиснув її руку.

Чорт, мені начхати на розмір гонорару. Як тільки ми допоможемо їй, то з хлопцями зачистимо цю Церкву до останнього жреця.

— Чорт! Чорт, чорт, чорт! - мало не загарчав Сайрус, зірвавшись із крісла і швидко схопивши одну пляшок з отрутою василіска.

— Що сталося? – я стурбовано стежив за його рухами.

— Перевертень вона, чи ні, та вона зараз помре! — він відштовхнув Елара, що було підійшов, і швидко набрав у шприц отруту василіска.

— Що ви робите?.. — тремтячим голосом спитала дівчина.

— Аякс, вали звідси! - Сайрус відштовхнув Аякса і з розмаху вколов величезну дозу отрути василіска прямо в серце дівчинки. 

— Сайрус, якого чорта?! - загарчав я. 

Зазвичай ми кололи отруту в ногу чи руку, чи місце рани. Але в серце…

Думати про цей часу не було, бо дівчина впала на підлогу і заволала так голосно, що мої очі спалахнули і я в ту ж мить звернувся в рись. Накинувшись на неї, я утримував дівчинку притискаючи до підлоги. Поруч зі мною її схопив за руки Сайрус, а з іншого боку Елар.

Цей рик… Мені здалося, що він тривав вічність. Вона виривалася, бодалась, намагалася вкусити і звільнитися.. проте не зверталась.

Ми знали, що її треба стримати.

Один раз ми вкололи Джареду отруту василіска, але не змогли втримати. Тіла мешканців містечка на півдні Франції так ніхто й не знайшов, але наступного дня Джареда рвало їх останками кілька годин.

Якщо її відпустити – вона розірве кожного на її шляху.

 

Було і щось дивне.. Зазвичай кров з аконітом виходить з носа, рідко з рота. Зараз кров стікала з під її маски, скрапувала з вух і буквально виходила через пори шкіри.

— Ніколи не бачив стільки аконіту. - прогарчав я.

— Я теж .. - відповів Сайрус.

Двері відчинилися і в лазарет вбігла моя команда, а за ними Ламар і ще кілька відьмаків.

— Нам потрібне ліжко з ланцюгами! Терміново! - закричав Елар.

— Немає часу! Церковники вже тут! - Ламар метнувся до нас, допомагаючи стримати дівчинку. 

За мить ми почули сигнал тривоги і вибух. 

— Чорт, вони руйнують мою фортецю! - прогарчав Елар. - Тягніть її в камеру і тримайте під замком поки ми не відіб’ємо атаку! - наказав він найманцям і побіг до дверей. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 42 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Попіл і Світло, Кіра Найт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Попіл і Світло, Кіра Найт"