Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

– Наш палац – осередок сили, Калеріє, не дарма я перенесла його сюди, в оточенні наших лісів, тут він прихований від цікавих смертних. Знайти наш замок можуть тільки маги. Джерело живить усю магію, якщо його зруйнувати, всі маги Ґотліну, і всіх прилеглих до кордону королівств, втратять свої сили. Ось чому палац вистояв у вогні, ось чому він тримається в холоді. У його фундаменті осередок чистої сили, і ми, як клан Ґотлінів, є найсильнішими представниками, оскільки виросли на цьому джерелі, вбирали силу палацу з самого народження.

–Вищі...

–Про це тільки здогадуються. Але якщо дізнаються, зрозуміло стануть боротися з нами за право володіння палацом. Але він наш за народженням, і джерело не підкориться їм, якщо ми залишимося живі.

Так і сталося трохи пізніше. Армія воїнів у темних обладунках кинулася на палац, намагаючись загарбати з нього хоча б цеглинку. Пітер прибув на місце, беручись відбиватися. Оборона Ельги слабшала і вона раз у раз відстрілювалася крижаними списами. Ельгорт обсипав прийшлих хуртовинами, але щільні шоломи захищали воїнів. Калерія, бачачи це, не піднялася з ліжка, вона дивилася у стелю, вималювану фресками з історією Ґотлінів, і випивши зілля, заплющила очі. Сльоза потекла по її обличчю, і вона вимовила заклинання. Ельга проткнула наскрізь трьох воїнів крижаними піками, що виривалися з–під землі. Ельгорт заколов двох ножем. Пітер насилав на всіх високе полум'я.

– Де ж Калерія?! – крикнув Ельгорт. – Ми не вистоїмо.

– Ще, як вистоїмо!

Ельга зітхнула і з її рук посипалися уламки льоду, вони дрібнішали і проникали в панцир воїнів, впивалися в шкіру і очі, вони тут же падали ниць і вже не піднімались.

– Щось новеньке.– заявив Ельгорт.

Пітер втупився на те, з якою насолодою сестра знищувала ворога, і в його голові промайнула думка, яку він гнав від себе ще багато років. Ельга змахнула рукою викликавши свого кастодіана, Айларіан в ту ж секунду приніс Калерію: вона зісковзнула з його спини та впустила пляшечку зі зіллям, упавши на сніг непритомною.

– Що з нею? – запитав Ельгорт.

– А, дідько! – крикнула Ельга. Вона тупнула ногою і вибудувала крижану стіну між воїнами і палацом.

– Калеріє! – трясла вона сестру за плечі.

Дівчина повільно прийшла до тями, ошелешено кліпаючи.

– Що ти зробила? – запитала Ельга.

– Вибач. Я не можу.– промямлила Калерія.

– Ти випила зілля? – запитав Пітер, взявши з її рук пляшечку.– Йосип драний! Та ти знущаєшся?!

– Як ти посміла?! – розлючено крикнула Ельга.– На наш дім напали, нас збираються вбити, а ти...

– Я не можу без Калеба. Я слабка, я...

Очі Ельги почорніли.

– Бастіане!

Хладний народець у обладунках налетів на ворогів із піками.

– Ми подбаємо про них, пані.

– Пітере, спали гостей. – озлоблено гаркнула Ельга. – Ельгорте, простеж, щоб попіл не розвіявся до мого приходу.

– Але... – почали було обидва.

– Виконувати! – обернувшись до братів, крикнула вона.

Ельга зняла плащ.

– Піднімайся.– наказала вона Калерії.

– Ельго, прошу…– благала сестра.

– Встань! – крикнула Ельга.

Вона поманила пальцями, лід під ногами Калерії заблищав, послизаючись, вона піднялася, оступившись. Її сукня була в снігу, очі й ніс червоними від плачу.

– Ти знала, що потрібна нам... – говорила Ельга, кинувши крижинку в Калерію, вона розірвала поділ її сукні.

– Так... Але...

– Ти розуміла, що ми можемо не вистояти.– продовжувала вона.

Ельга поманила дерево за спиною Калерії, і воно звалилося з корінням, обсипавши снігом Калерію, вона затремтіла, закриваючи обличчя руками.

– Ти знала, що ми можемо втратити дім.– сказала Ельга, схопивши сестру за шию.– Знову.

– Так..–прокряхтіла вона.– Але...

– Але?!– крикнула Ельга.– У тебе ще є якісь виправдання?!

Вона жбурнула Калерію на лід і схопила її за волосся.

– Зілля діє протягом одного дня й однієї ночі. Отже, якісь сили в тебе залишилися. – Ельга протягнула Калерію за волосся по снігу і кинула її на землю. Вона встала в бойову стійку, піднявши руки вгору. – Бийся!

– Ні, я... – шепотіла Калерія.

– Бийся! – наказала Ельга. – Ти віддала перевагу власному горю замість наших життів, то бийся ж зі мною, щоб довести, що маєш рацію!

– Я не вважаю, що маю рацію.– хитала головою Калерія, сидячи на землі.

Ельга поманила пальцями і в її руці опинився гострий крижаний уламок.

– Треба ж, хоч у чомусь ми одностайні! – вона метнула уламок у сестру.

Задихаючись, Калерія злетіла і, піднявши руки, викликала хмару з дощем і блискавками. Блискавка закрутилася навколо її пальців, і вона метнула її в Ельгу. Ельга виставила крижаний щит і блискавка, відбившись, полетіла в Калерію, збивши її з ніг, потім зрикошетила і кинулася в армію за стіною.