Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"

Ніч була темною й безмовною. У кімнаті Каріма стояла гнітюча тиша, порушувана лише брязкотом льоду в склянці віскі. Він сидів у напівтемряві, обличчя в тінях, а погляд — у порожнечу. Склянка в його руці тремтіла ледь помітно. Це була вже не перша сьогодні, і не перша з тієї ночі, коли серце розірвалося на дві половини разом із новиною про смерть Єрата.

— Чорт забирай... — прошепотів Карім, здавленим голосом кидаючи склянку об стіну. Вона розлетілася на сотні уламків, як і все його життя.

Він натиснув на кнопку виклику і, трохи зачекавши, коли на екрані з’явилося обличчя одного з його найвідданіших людей, різко мовив:

— Що з пошуками? Хтось із вас знайшов хоч слід?

— Ми працюємо, шефе. Є кілька зачіпок, — відповів чоловік.

— Мені не потрібні “зачіпки”! — закричав Карім, — Мені потрібні імена! Я хочу знати, хто це зробив! І поки ви їх не знайдете — ніхто не спить!

— Добре, Карім-беї, — тихо відповів той. — Ми зробимо все...

Зв'язок перервався. Карім опустив голову в долоні. Його очі палали від сліз, які не могли прорватися назовні. Єрат був не просто братом. Він був частиною його душі, кров’ю, опорою, єдиним, кому Карім довіряв наосліп. І тепер… він залишився сам.

Він згадував, як вони колись сиділи біля вогню в дитинстві, як давали один одному клятви, як разом виживали після смерті батьків. Тоді світ почав його ламати, але з Єратом поруч — він вистояв. А тепер?

«Може, я помилився… Може, все це — гроші, влада, страх і зброя — того не варте? Усе це... вбило його…»

Його кулак стукнув по столу. Біль не вгамовувався.

У голові знову з'явився образ Алії. Її очі, ніжні й тривожні. Її голос, її присутність — усе в ньому просило тепла. Але тепер він боявся за неї. Тепер, коли світ дізнався, що Алія для нього важлива — її могли використати, знищити, як Єрата.

— Я повинен відпустити її… — промовив він сам до себе. — Вона не повинна бути частиною мого пекла. Інакше я знову втрачу її…

Він опустив голову й нарешті дозволив собі впасти в мовчазний, виснажений плач, який не бачив ніхто. Він, Карім — жорстокий, суворий, безжальний — залишився лише тінню того, ким був. І ця тінь більше не знала, як жити далі.