Читати книгу - "Худий"

— Так, — сказав у трубку Гілд. — Так… Гаразд. Заходьте. — Цього разу я не розчув ні слова.

Гілд відкинувся в кріслі й поклав. ноги на стіл.

— Послухайте, я серйозно кажу про лисячу ферму й хочу узнати вашу думку про ділянку в Каліфорнії.

Я вже було намірився сказати йому, що в південній частині штату є ферми, де розводять левів і страусів, коли двері розчахнулися й рудий поліцейський затяг Гілберта Уайнента. Одне око у хлопця заплило, крізь дірку в штанях вилазило коліно.

28

— Бачу, ваш наказ виконано якнайкраще — його справді притягли, — закинув я Гілду.

— Хвилиночку, — зауважив він. — Все серйозніше, ніж здається. Розкажи-но, Флінте, — звернувся він до рудоволосого товстуна, — все по порядку.

Флінт витер губи ребром долоні.

— Та цей шмаркач наче той барс, їй-богу! Він з вигляду дохляк, але вже ж і упертий. Повірте мені. А який прудконогий!

— Та ти, виявляється, герой, — прогарчав Гілд. — Попрошу в комісара медаль для тебе, не переймайся. Розповідай по суті!

— Я не кажу, що здійснив подвиг, — зауважив Флінт. — Просто я…

— Мені байдуже, що ти там здійснив! — урвав його Гілд. — Мене цікавить, що робив він.

— Так, сер. Я саме підійшов до цього. О восьмій ранку я змінив Моргана, і все було тихо й спокійно, як завжди, — ані шелесть, як той казав, — аж до десяти хвилин на третю, коли це я раптом почув скрегіт ключа в замку. — Він облизав губи, чекаючи на нашу реакцію.

— У квартирі Джулії Вулф, — пояснив мені Гілд. — У мене було передчуття.

— І яке передчуття! — вигукнув Флінт, аж надувшись від пихи. — Яка інтуїція! — Гілд зиркнув на нього, і він квапливо продовжив: — Так, сер, скрегіт ключа, двері відчинились, і зайшов цей хлопець. — Він гордовито посміхнувся, лагідно подивившись на Гілберта. — Схоже, він був розгублений, та коли я кинувся на нього, вискочив за двері й дав такого драла, що я ледь наздогнав його аж на другому поверсі, а що він став пручатися, як той звір, то я мусив заліпити йому в око, щоб заспокоїти. Це він з вигляду такий дохляк, але…

— Що він робив у квартирі? — спитав Гілд.

— Нічого не встиг зробити. Я…

— Ти хочеш сказати, що кинувся, не подивившись, які в нього наміри? — шия Гілда напружилась, трохи не розриваючи комір, а обличчя набрало кольору Флінтової чуприни.

— Я гадав, краще не дати йому, нічого накоїти.

Гілд вирячився на мене розлючено і допитливо. Я удав збентеження.

— Гаразд, Флінте, — прохрипів Гілд. — Зачекай за дверима.

Рудоволосий поліцейський виглядав здивованим.

— Слухаюсь, сер, — нешвидко проказав він. — Ось його ключ. — Він поклав ключ на стіл Гілда і попрямував до дверей. Там озирнувся через плече і мовив: — Він стверджує, що він син Клайда Уайнента. — Флінт весело зареготав.

— Невже? — перепитав Гілд тим самим чужим голосом.

— Ага. А я десь його бачив раніше. Здається, він зі зграї Великого Коротуна Доулена. Якщо не помиляюсь, я зустрічав його біля…

— Геть звідси! — гарикнув Гілд, і Флінт вискочив за двері. — Мене нудить від цього нетями. Зграя Великого Коротуна Доулена. Боже мій! — Він безнадійно потрусив головою і звернувся до Гілберта: — То що, синку?

— Розумію, мені не варто було цього робити, — відказав Гілберт.

— Це чесно, — доброзичливо погодився Гілд. Його обличчя набуло звичного виразу. — Ніхто не застрахований від помилок. Бери стільця, й помізкуємо, як витягти тебе з цієї халепи. Прикласти щось до ока?

— Ні, спасибі, все гаразд. — Гілберт трохи підсунув стільця до Гілда і сів.

— А що, цей ледацюга просто вгамселив тебе від нема чого робити?

— Ні, ні, — це я винен. Я… опирався.

— Мгу, — кивнув Гілд, — хто ж бо хоче потрапити під арешт? То що трапилось?

Гілберт зиркнув на мене неушкодженим оком.

— Твоя доля зараз повністю в руках лейтенанта Гілда, — пояснив я йому. — Полегшивши йому завдання, полегшиш своє становище.

Гілд переконано кивнув.

— Саме так. — Він зручніше вмостився в кріслі й по-дружньому спитав: — Де ти взяв ключа?

— Мій батько надіслав його разом з листом. — Хлопець витяг з кишені білий конверт і простягнув його Гілду.

Я став за спиною Гілда і зазирнув через плече. Надрукована на машинці адреса: «Готель «Котленд», містеру Гілберту Уайненту», поштової марки нема.

— Коли ти його одержав? — спитав я.

— Він лежав на столику, коли я повернувся вчора близько десятої вечора. Я не питав у службовця, чи давно його принесли, але, певно, після того, як ми з вами вийшли, інакше мені б його вручили.

В конверті були два аркуші паперу з уже знайомим невправним машинописом. Ми з Гілдом стали читати.

«Дорогий Гілберте!

Протягом довгих років я не озивався, виконуючи побажання твоєї матері, і якщо зараз порушую мовчання і звертаюся до тебе по допомогу, діючи всупереч материнській волі, то лише з великої нужди. Окрім того, ти вже дорослий і, гадаю, можеш сам вирішувати, чи нам залишатися чужими, чи Поводитись, як належить кревникам. Я опинився в скрутному становищі через приписуване мені вбивство Джулії Вулф, про яке ти, напевне, знаєш, і, сподіваюсь, ще хоч трохи любиш мене і віриш у мою непричетність, що відповідає істині. Я звертаюся до тебе з проханням довести мою цілковиту невинність поліції й усім решті, розраховуючи як не на твою любов до мене, то на природне. бажання зробити все можливе, аби зберегти незаплямованим власне ім'я, ім'я твоєї сестри і твого батька. Звертаються до тебе ще й тому, що хоча й маю здібного адвоката, який вірить у мою невинність і розіб'ється в порох, аби довести це, хоча й сподіваюсь, що він умовить містера Ніка Чарлза допомогти мені, а проте не можу попросити жодного з них здійснити відверто незаконний вчинок і не маю нікого іншого, окрім тебе, кому б міг довіритись. Моє прохання таке: піди завтра на П'ятдесят четверту Східну стріт, 411, відкрий квартиру Джулії Вулф ключем, що я його тобі надсилаю, і там між сторінками книжки «Правила поведінки» знайдеш аркушик із свідченнями, які прочитай і негайно знищи. Переконайся, що від аркушика лишилася лише грудка попелу, бо коли прочитаєш написане, зрозумієш, чому так треба було зробити, як і те, чому я звернувся саме до тебе. Якщо виникнуть якісь зміни в наміченому плані, я зателефоную тобі сьогодні пізно ввечері. В іншому випадку я подзвоню завтра ввечері, щоб дізнатися, як ти виконав мої інструкції, й домовитись про зустріч. Певен, що ти усвідомлюєш усю міру відповідальності, яку я на тебе покладаю, і не обманеш моєї довіри.

З любов'ю,

твій