Читати книгу - "Небесна стріла"

Я ж скажу лише ось що: якщо вбивця і був там, то він примудрився не залишити жодних слідів. А от коли загинув мій брат Стівен, то все виглядало по-иншому, і саме тоді я все зрозумів. Машина стояла на підмості, біля фабричної труби. Я кинувся туди відразу після того, як він упав від удару важелезним молотом. І тоді я… побачив те, що побачив. У цей момент хмара диму заступала фабричну трубу, але в одному місці було щось на кшталт просвіту, і я побачив, що на самісінькій верхівці стояв чоловік, загорнутий у чорний плащ. Сірчистий дим на мить заслонив його. А коли дим розсіявся, і я знову поглянув на трубу, то там уже нікого не було. Я вважаю себе розумною людиною, от нехай розумні люди пояснять мені, як він зумів потрапити на таку висоту, і як він звідти спустився?

Елмер подивився на отця Бравна з викликом, ніби сфінкс, а потім, після короткої павзи, додав:

— Череп мого брата був розтрощений, а тіло не постраждало. І в одній з кишень ми знайшли лист з погрозами, який він отримав напередодні. На цьому листі також був зображений кинджал. Я впевнений у тому, що цей символ він обрав не випадково. Усе, що робить цей жахливий чоловік, продумане до найменших подробиць. Він — ніби ходячий проект, і все у ньому зловісне і заплутане. У його розумі переплуталися різні плани, схеми, таємні знаки і незрозумілі сигнали. Він належить до найгіршого типу людей на цій землі — типу злих містиків. Я не стверджуватиму, що зрозумів усе, що криється у цьому зловісному символі. Але є якийсь зв’язок між символом і незвичайними злочинними вчинками цього чоловіка, який переслідує нашу родину. Хіба ж можна не помітити зв’язку між крилатим кинджалом і смертю Філа на галявині біля власного будинку, де не залишилося навіть найменшого сліду ані на стежці, ані на траві? Або хіба немає зв’язку між крилатим кинджалом, який, ніби стріла, летить до своєї цілі, і постаттю на фабричній трубі?

— Ви хочете сказати, що він уміє літати, — глибокодумно запитав отець Бравн.

— Свого часу Симон Маг умів літати, — заперечив містер Елмер, — у середньовіччі вважали, що антихрист теж уміє літати. Так чи инак, на листах був зображений крилатий кинджал, а міг він літати чи ні — це вже инше питання. А влучав він просто в ціль.

— Ви звернули увагу, на якому папері було написано листи? — запитав отець Бравн. — На звичайному?

Сфінксоподібна особа розсміялася.

— Прошу, можете поглянути, — похмуро відповів Елмер. — Сьогодні я отримав такого ж листа.

Він відкинувся на спинку крісла, витягнув ноги з-під зеленого халата, який був для нього короткуватий, і опустив бородате підборіддя на груди. Він легко опустив руку в кишеню, вийняв папірець і штивною рукою подав його священику. В його позі було щось від паралітика, якесь заціпеніння і розслаблення водночас. Та наступне зауваження священика його неабияк оживило.

Отець Бравн, як і всі короткозорі люди, вдивлявся у лист, піднісши його до самісіньких очей. Папір був не простий, дещо шершавий, такі аркуші бувають в альбомах для ескізів. На папері був зображений червоний кинджал з крильцями, такий, як малюють на жезлі Гермеса, а внизу виднівся напис: «Смерть спіткає вас наступного дня, так само, як спіткала ваших братів».

Отець Бравн кинув папірець на підлогу і випрямився у кріслі.

— Не дозволяйте, щоб вас залякували такими записками! — різко промовив він. — Ці негідники завжди хочуть зробити нас беззахисними, відібравши останню надію.

На його подив, містер Елмер ніби прокинувся зі сну і жваво підвівся.

— Ваша правда! Ваша правда! — піднесено вигукнув він. — Вони ще переконаються, що я не такий безпомічний, я не безнадійний. Та у мене більше надії, ніж ви собі уявляєте.

Він стояв з руками в кишенях, і зверху вниз дивився на священика, який на мить засумнівався, чи у містера Елмера, бува, не затьмарився розум. Таке буває з людьми, які живуть у постійному страху. Та коли містер Елмер почав говорити, то його голос звучав цілком спокійно.

— Мені здається, що мої бідолашні брати загинули тому, що використовували невдалу зброю. Філ завжди носив з собою револьвер, і його смерть назвали самогубством. Стівен мав поліцейську охорону, та він не хотів видаватися смішним, і тому не наважився вести полісмена з собою на сходи, куди він піднявся лише на хвилину. Мої брати були скептиками, можливо, це було реакцією на крайній містицизм нашого батька, який особливо виявлявся в останні роки його життя. Але я завжди знав, що вони не розуміли мого батька. Щоправда, коли він вивчав магію, то потрапив під вплив чорної магії, однак брати помилилися у виборі протиотрути. Для чорної магії протиотрутою є не матеріялізм, а біла магія.

— Усе залежить від того, що ви розумієте під білою магією.

— Магію срібла, — таємничим шепотом відповів містер Елмер. — Знаєте, що я так називаю? Зачекайте хвилинку…

Він навстіж відчинив двері з червоним склом і вийшов. Будинок не був таким великим, як це спочатку видалося отцеві Бравну, за цими дверима була не внутрішня кімната, а коридор, в кінці якого виднілися двері в сад. З одного боку коридору були ще одні двері. «Напевно, це вхід до спальні господаря, — подумав отець Бравн, — звідти він і вийшов у домашньому халаті». Далі у коридорі не було нічого, крім старого вішака, на якому висіли різні капелюхи, плащі, накидки. Зате з протилежного боку коридору стояв дубовий буфет, оздоблений старовинним сріблом, а над ним висіла старовинна зброя. Біля цього буфету зупинився містер Елмер, дивлячись на чудернацький пістолет з розширеним дулом.

Двері в кінці коридору були ледь привідчинені, у щілині виднілася смужка світла. Отець Бравн дуже швидко і безпомилково відчував те, що відбувається у природі. Він відразу зрозумів, чому ця смужка світла така яскрава. Сталося саме те, що він передбачав, коли підходив до цього будинку. Священик пробіг повз здивованого господаря і відчинив двері. Сліпуча білизна вразила його. Всі схили пагорбів були покриті сліпучо-білим снігом, в якому було щось невинне і древнє.

— А ось вам і біла магія! — бадьоро вигукнув отець