Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

Вона розповіла, що кричить, бо засмучена через неслухняність власних дітей. Проте останнім часом здається, що вони навряд чи колись узагалі слухалися. Тринадцятирічна донька часто відмовляється виконувати хатні обов’язки, а п’ятнадцятирічний син абияк виконує домашні завдання. Коли б Крісті не поверталася після тривалого робочого дня, заставала їх перед телевізором або за відеоіграми, то вимагала зайнятися ділом. Але діти повсякчас огризалися, що змушувало матір переходити на крик.

Звісно, Крісті знала про те, що виховання дітей за допомогою крику та лементу — річ шкідлива. Вона розуміла, що це тільки погіршує становище. Вона пишалася своєю інтелігентністю та здобутим успіхом, однак важкість, з якою встановлюється контроль над цією частиною життя, її дивувала.

Кілька сесій жінка провела у роздумах, чому той самий огріх трапляється знов і знов. Вона відкрила, що дійсно не знає, як впоратися з дітьми без галасу, та зупинити волання не вдасться, доки в матері не буде плану, що робити натомість. Тож ми опрацювали кілька стратегій, якими Крісті могла б користуватися у відповідь на неповажну та зухвалу поведінку. Вона ухвалила рішення, що буде один раз попереджати, та, якщо діти не коритимуться, діятиме за схемою.

Крісті також іще потрібно було навчитися розпі­знавати, коли починала підкочуватися хвиля гніву, щоб вгамуватися ще до того, як розпочне кричати. Цей критичний момент наставав, коли в матері уривався терпець, та її раціональні думки про дисципліну зникали, як сніг навесні.

Я працювала з Крісті надалі, щоб допомогти відшукати новий шлях думати про порядок. На першій зустрічі вона визнала, що переконана в тому, що це її обов’язок — змусити дітей виконувати те, що наказала мати, за будь-яку ціну, бо якщо вони не підкоряться, то перемога буде на їхньому боці. Але здавалося, що цей підхід завжди мав зворотній ефект. Щойно жінці вдалося позбавитися ідеї, що необхідно виграти у боротьбі за владу, вона змогла подивитися на дисципліну по-новому. Якщо діти оберуть не слухатися вказівок, то мати просто забере їхні електронні розваги, не вступаючи у суперечки та не намагаючись примусити бути слухняними.

Крісті не одразу змінила стратегію виховання. Часом вона усе одно помічала, що вдається до крику, але зараз в арсеналі були інші методи. Щоразу, коли зривається, мати переглядає спускові механізми та обирає шляхи, як уникнути підвищення голосу наступного разу.

Хоча нам і до вподоби думки про те, що вчимося на своїх помилках з першого разу, насправді ж усі іноді наступають на ті самі граблі. Це частина людського буття. Огріхи можуть бути в поведінці — приміром, спізнюватися на роботу — чи в мисленні. Останні можуть проявлятися думками про те, що ви не подобаєтеся людям або не здатні спланувати будь-що за­здалегідь. Усупереч тому, що хтось скаже: «Іншим ра­зом я не буду одразу робити висновки», людина може повторити цю помилку, якщо не буде уважною. Чи здаються вам знайомими якісь із пунктів?

 Ви часто застрягаєте на тому самому місці на шляху до мети.

 Зіткнувшись із перешкодою, ви не витрачаєте багато часу на пошук нових шляхів її подолання.

 Вам тяжко позбутися поганих звичок, бо знов і знов повертаєтеся до старого.

 Ви недовго розмірковуєте, чому спроби досягнути мети були невдалими.

 Ви гніваєтеся на самих себе, бо вам не сила кинути шкідливі звички.

 Із ваших вуст інколи лунає: «Я ніколи цього не по­вторю», проте знов і знов це робите.

 Часом здається, що знаходити нові способи робити щось потребує забагато зусиль.

 Вас нерідко засмучує брак самодисципліни.

 Мотивація діяти інакше зникає, тільки-но вам стає незручно або ви засмучені.

Чи є в переліку твердження, які резонують із вами? Подеколи ми просто не розуміємо з першого разу. Однак існує декілька методів, за допомогою яких можна уникнути повторювання нездорових помилок, що стримують нас від досягнення цілей.

Незважаючи на розчарування, Крісті насправді жодного разу не замислювалася, чому галасує або які альтернативи можуть бути ефективнішими. Мати спочатку вагалася здійснювати новий план розпорядку, бо її непокоїло те, що діти, позбавлені привілеїв, більше розлютяться та їхня поведінка погіршиться ще сильніше. Жінці необхідно було набути впевненості у своїх виховательських здібностях, перш ніж вона