Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Досить теревеніти! - владно зупинив юнака Варон. - Твої розказні нудні! Тепер, я бажаю, щоб ти залишив нас!

- А ось я хочу скоріше повернутися на Угрюм гору, - не зводячи очей з Варона, прошепотіла Джин. - Дуже мрію поставити тобі кілька таємних питань, владика.

- Мрії окриляють, - зухвало посміхнувся Варон. - Часом не варто їм дозволяти збуватися, щоб не впасти вниз.

- Міцніше горіха, твердіше алмаза, душу відкриє не всім й не відразу?

- Вірно, це сказано про мене . ... Я повинен бути упевненим, Джин, - його очі змінили свій вираз. - Тільки коли я буду твердо знати, що кожна твоя думка, кожен подих, кожен закуток твоєї душі віддані мені - може бути  тоді ти дізнаєшся про мене все, Джинджер.

- Кому ж я на твій розсуд віддана зараз?

- Тим, кого любиш, - потягнувшись, Варон залишив на її чолі стриманий безневинний поцілунок.

Цей таємничій загадковий дракон відкрив для неї лише зовсім небагато своєї душі, тільки те, що хлюпалося на поверхні.

І тому Джин ще сильніше вабила його глибина. Варон залишався для неї нерозкритою скринькою. Виявляючи палкість, пильну увагу до неї, і навіть подібність ніжності - він тим не менш примудрявся щораз утримувати її на відстані. Хоч і прокидався з нею в одному ліжку. Думки про це іноді неприємно кололи дівчину, часом їй починало здаватися, що вона не має для нього ніякої важливості.

Так вони і лежали поруч один з одним, в очікуванні, мовчки дивлячись один одному в обличчя.

Коли слуга запросив Варона приєднатися до бенкету - Джин майже вдалося переконати себе, що вона прийме прийдешнє, яким би воно не було.

На обличчі Варона як завжди була написана спокійна зважена самовпевненість, горда гідність горця. Немов дух цього непохитного сірого дракона неможливо було нічим зломити. Він прямував попереду, Джин йшла трохи віддалік між Баркою та Нормом.

За правилами етикету, Варон відправився до головного столу за яким бенкетував намісник, щоб висловити йому свою повагу, а Барка з Нормом відшукали для себе вільні місця за довгими накритими столами. Джин залишилася стояти за їх спинами, так як наложниця не мала права присісти без волі на те свого владики. Але Джин навіть була рада цьому - так їй було краще видно Варона. Дівчина ні на секунду не відвела від нього своїх пильних очей, навмисне не звертаючи уваги на голосно бенкетуючих владик навколо. Намісник Сабур запросив Варона сісти поруч із ним, щоб той зміг пригубити з його кубка - так в світі драконів виказували свою поблажливість та великодушність. Джин бачила, як намісник почав в чомусь переконувати Варона, і як при цьому хмурніло обличчя самого Варона. Вона навіть здригнулася, коли Варон з силою гримнув кубком об стіл, щось таке відповівши наміснику, що той навіть відсунувся та зблід, ціпеніючи від люті. Різко піднявшись з місця, Варон попрямував в її сторону. І не обов'язково було володіти даром іскри щоб помітити, що командор Сторожової вежі був у нестямі від гніву. Норм та Барка, весь цей час тримались напоготові, побачивши Варона одразу посунулися звільняючи для нього місце поряд із собою.

Сівши, не кажучи ні слова, Варон потягнув Джин за руку, посадивши її до себе на коліна. Він мовчав, його погляд блукав по залі і ніхто з них не наважився спитати його. І тут Джин охопило таке відчуття - ніби чиясь пазуриста лапа схопила її за потилицю з силою повертаючи її голову убік. Не в змозі чинити опір цим відчуттям, Джин повернулася і в ту ж саму мить наштовхнувшись на погляд ... Атавана.

В її душі одразу заклекотіла ціла лава почуттів - жах, презирство, злість, страх, гірке розчарування. І серед цих нахлинувших власних відчуттів, вона відчула наміри самого Атавана. Знаючи про її особливості йому вдалося приховати від її погляду деталі свого задуму, але те що цей дракон підготував підступність і насильство - вона визначила абсолютно точно. Атаван збирався дістати її назад будь-якими шляхами, і не тому що був прив’язаний до неї. Тепер в ньому кипіла ображена драконяча гордість, жага помсти і бажання володіння. Поверни він її собі - він перетворив би її існування на один не припиняючийся жах ...

- Це не кінець, - ледь чутно пробурмотіла Джин, опускаючи голову на плече Варона . - Він щось задумав, таке ж злорадне, зухвале і жорстоке, як і він сам.

- Найімовірніше так , - процідив Варон, граючи жовнами.

У цій історії ще багато дуже зворушливих та чуттєвих подій і зовсім інтригуюче завершення ) Мої шановні, хто ще мене не відстежує - підписуйтеся на мою сторінку, бо попереду нас чекають інші цікаві історії, тож залишайтеся зі мною і я буду тішити Вас новими книжками ) Щиро Вам за все вдячна!