Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

1 318
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 100
Перейти на сторінку:
вказують на якусь нову природу сущого. Тож сказаного досить, і тепер слід розглянути причини і начала сущого самого по собі, як сущого. <А з нашого обговорення того, у скількох значеннях говориться про кожен із видів сущого, зрозуміло, що про суще говориться в багатьох значеннях.>

Книга VII (Ζ)

1

Про суще говориться в багатьох значеннях, як ми це вказали раніше в книзі про те, у скількох значеннях говориться про кожен із видів сущого[80]. Під сущим мається на увазі або щосність, або певне «це», або якість, або кількість, або якась інша з категорій. Утім, хоча про суще говориться в багатьох значеннях, очевидно, що першорядним серед них є щосність, тобто [15] сутність (адже коли ми говоримо, яким є щось, то кажемо, що воно є добрим чи поганим, а не те, що воно три лікті завдовжки чи людина; коли ж ми говоримо, чим є ця річ, ми не кажемо, що вона є білою, чи теплою, чи три лікті завдовжки, а натомість, що вона є людиною чи богом); про все ж інше говориться як про суще, тому що йдеться то про кількість такого сущого, то про якість, то про стан, то [20] про щось інше. А тому може виникнути питання: коли ми вживаємо слова «ходити», «бути здоровим», «сидіти», то чи йдеться в кожному з цих та подібних випадків про щось суще. Адже жодне з них не означає щось, що існує зазвичай саме по собі та може бути відділеним від сутності, а радше, якщо щось і існує, то це те, що ходить, [25] те, що сидить, та те, що є здоровим. Здебільшого про них можна говорити як про суще, тому що тут є певний субстрат (власне, сутність та одинична річ), що й виражається в приписуванні їм чогось; адже без такого субстрату немає сенсу говорити про гарне чи про те, що сидить. Отож зрозуміло, що саме завдяки [30] сутності є також кожне з названих визначень сущого, тому в первинному сенсі сущим і не якимось особливим, а сущим взагалі, є сутність.

Про перше говорять у багатьох значеннях, однак сутність є перше у всіх значеннях: і за визначенням, і в порядку пізнання, і в часі. Справді, жодне з інших категоріальних визначень речі не може бути відокремленим, а лише сутність. І за визначенням вона [35] є перше (адже у визначенні кожної речі з необхідністю міститься сутність). Також ми вважаємо, що знаємо кожну річ насамперед тоді, коли знаємо, що вона таке, як-от: що таке людина чи вогонь, [1028b] [1] радше ніж тоді, коли знаємо її якість, або кількість, або місце, позаяк і кожне з цих визначень ми знаємо тоді, коли знаємо, що таке кількість або якість.

І, до того, питання, що ставили і ставлять здавна, і зараз, і завжди, і яке завжди викликає труднощі, — що таке суще, — це питання про те, що таке сутність (адже про нього одні кажуть, що воно одне[81], [5] інші, що більше ніж одне, а з цих одні — що обмежене за числом[82], інші ж — що безконечне[83]), а тому й нам слід головним чином та насамперед, і, можна сказати, виключно, розглянути питання про суще в такому сенсі.

2

Найбільш очевидним здається, що сутність властива тілам (тому ми говоримо, що сутностями є тварини, рослини та їхні частини, [10] а також природні тіла, як-от вогонь, вода, земля та кожне з таких тіл, а також усе те, що є або їхніми частинами, або з них складається, чи то з частин, чи з усіх, як-от небо та його частини, зірки, місяць і сонце). Тож варто розглянути, чи тільки вони є сутностями, чи також інші, чи деякі з них, [15] чи деякі з них і ще якісь інші, чи, врешті, жодна з них, а натомість якісь інші.

Дехто ж гадає[84], що сутностями є радше межі тіл, як-от поверхні, лінії, точки та одиниці, ніж фізичні та математичні тіла. На думку одних, окрім чуттєвих речей, не існує ніяких сутностей, інші ж вважають, що ще існують вічні сутності, більш численні і більшою мірою сущі. Так, Платон [20] вважає ідеї та математичні тіла двома родами сутностей, і лише третім — сутність чуттєвих тіл. Натомість Спевсип приймає ще більше сутностей, починаючи з єдиного та постулюючи начала для кожної сутності: одні — для чисел, другі — для величин, треті — для душі; і таким чином він примножує сутності. Натомість дехто [25] говорить[85], що форми та числа мають одну й ту саму природу, а з них уже випливають інші речі — лінії та площини — аж до сутності неба та чуттєвих речей.

Отже, що стосовно цього говориться правильно і що неправильно і які є сутності, чи існує щось окрім чуттєвих речей чи не існує і як вони [30] існують, чи існує якась відокремлена сутність, окрім чуттєвих речей, і якщо існує, то чому і як, чи ж не існує ніякої, — все це слід розглянути, спочатку визначивши в загальних рисах, що таке сутність.

3

Про сутність говориться принаймні в чотирьох, якщо не більше, значеннях. Адже і чимбутність, і загальне, [35] і рід називають сутністю кожної речі, і ще четверте поруч із ними — субстрат. Субстрат є тим, чому приписується все інше, він же сам уже нічому іншому не приписується. Тому передусім слід дати визначення йому; [1029а] [1] адже вважається, що насамперед сутністю є субстрат. Субстратом же називають, по-перше, матерію, по-друге, форму, а по-третє, те, що з них складається (матерією ж я називаю, наприклад, мідь, а формою — зовнішній вигляд, [5] а те, що з них складається, статую — цілим); тож якщо форма є переднішою за матерію і більшою мірою сущою, то на тій же підставі вона буде переднішою і того, що з них обох складається.

Отже, наразі в загальному вигляді ми сказали, що таке сутність, а саме, що вона є те, що не приписується субстрату, а натомість їй приписується все інше. Але таке визначення є недостатнім. [10] Адже саме по собі воно ще лишається неясним, і до того ж із нього начебто випливає, що сутність — це матерія. Справді, якщо не матерія є сутністю, то не видно, що інше може нею бути. Бо якщо ми відкидаємо все

1 ... 40 41 42 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"