Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- Ти тут уперше? - запитав мене.

- Так.

- І як тобі?

- Грати мені сподобалося, а решта мене не цікавить.

- Жаль, якраз хотів запросити тебе до однієї з кімнат.

- Ні, я відмовляюся від вашої пропозиції.

- Чому ж, твій супутник вирішив не відмовляти собі у задоволенні.

- Ви помиляєтесь, він зустрів знайомого і зараз повернеться.

- Це ти помиляєшся, в тому боці знаходяться кімнати для усамітнення. Можу провести, сама переконаєшся. - Почав тягнути мене за лікоть. Мені стало прикро, що Сашко мене покинув одну в такому місці, але йти з цим типом мені точно не хочеться. Попри випите, здоровий глузд все-таки домінує.

- Я з вами нікуди не піду.

- Сміливіше, крихітко. - Підганяє мене.

- Відпустіть, інакше я закричу. - Взялась погрожувати.

- Що тут відбувається? - Поряд з'явився Олександр, а я видихнула із полегшенням.

- Нічого, спокійно, я вже йду. - Невідомий відпустив мою руку зі своїх чіпких пальців. Що за день, тепер не лише на шиї, а й на руці будуть синці.

- Все нормально? - Сашко звертається до мене. «Угу» лише кивнула у відповідь. - Хто це був?

- Він не представився.

- Що він хотів від тебе?

- Що б я пішла з ним у приват-кімнату. Поїдемо звідси, мені набридло грати.

- Вибач, не треба було залишати тебе одну. Нам у той бік. - Повів до виходу. - Ти молодець, що не пішла. Чим він тебе так засмутив, на тобі обличчя немає.

- Не бери в голову.

- Не хочеш прогулятися?

- Можна. - Підхопила його пропозицію.

- Платоне, зупини на набережній.

Ми прогулювалися вздовж набережної протягом години. Річка тут повноводна, тому навколо багато плавучих ресторанчиків.

- Зайдемо? - Запропонував Олександр, вказуючи на один із них.

- Тільки вечерю вибираю я. - Поставила умову.

- Ти була тут раніше, вгадав?

- Тут готують найкращу у світі рибу. Ти любиш рибу?

- Люблю.

- Тут вона завжди свіжа і саме на цьому річковому трамвайчику її готують дивовижно.

- Спробую і можливо погоджусь із тобою.

Трамвайчик якраз відпливав і ми встигли на вечірню прогулянку. Я зробила замовлення на двох, а поки готуються наші страви, нам принесли напої. Мені біле вино, а Сашкові коньяк. Куди в ньому дівається така величезна кількість алкоголю, гадки не маю. Хоч випитих ним келихів достатньо, він зовсім не виглядає п'яним.

- Так що ж сталося? Чим він тебе так засмутив?

- Сама не можу зрозуміти. Звичайний хам, таких багато. Може, я надто багато випила.

- На п'яненьку ти не схожа.

Нам принесли наше замовлення, і ми взялися за їжу. Чоловік смачно збризкав лимонним соком на рибне філе.

- Як тобі? - Не витримала я.

- Дуже смачно. Як вони це роблять? Потрібно вкрасти їх кухаря та поселити у нас у домі.

- Ти що, Тетяні Павлівні немає рівних. До речі, де вона?

- Поїхала до подружки у гості.

- Це було минулого тижня. У неї все гаразд?

- Цитую «не хочу заважати молодим насолоджуватися один одним». - Він сміється. - Як тобі таке?

- Вона підійшла до питання ґрунтовно.

За вечерею ми теревенили про всяку нісенітницю. Щось у цьому є, сидіти ось так безтурботно й ні про що не думати. Й атмосфера відповідна. Навколо гарні скатертини, грає ненав'язлива музика, по всій палубі світять ліхтарики, вони підморгують своїм світлом, відбиваючись у воді. Та й ніч сьогодні чудова. Тільки думки, хоч і п'яні й неабияк плутаються в голові, все одно повертаються до неприємностей, які спіткали нас цього тижня.

- Повертатимемося? - Запитав чоловік, розраховуючись за вечерю.

- Давай ще пройдемося. - Запропонувала.

- Чіпляйся. - Підставив мені руку, щоб я взяла його під лікоть.

- Не хочу.

- Ти чого така вредна?

- Ти спочатку помаду з коміра зітри.

- Лихо. - Чіпає рукою воріт сорочки.

- Ось, ось. Добре, хоч ті неприємні парфуми вже вивітрилися.

- Це не те що ти думаєш.

- Звичайно, ви удвох, у відокремленій кімнаті. Дай вгадаю, чим можна зайнятися? - Вдала ніби розмірковую.

- Ми просто розмовляли.

- Усього лиш, а що так?

- Тебе помчав рятувати. І взагалі, ти мене до себе не підпускаєш, от і доводиться задовольнятися малим. Я з тобою скоро на всіх кидатися почну.

- Молодець Коваленко! Ще й мене винною зробив. Хоч не даремні були твої жертви?

- Ось ми й прийшли до найцікавішого.