Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

Я вже повела коня ближче… але в останню секунду зупинилась. Серце благало зупинись, але розум нагадував ти маєш зникнути… заради нього. Заради історії. Заради всіх, кому належить жити в цьому світі після нас.

Замість того, щоб відповісти, я різко пришпорила коня. Галоп став порятунком.

— Хто перший до річки! — вигукнула я, не обертаючись.

Франц розсміявся і, не зволікаючи, пустив свого коня слідом. Наші тіла рухались в унісон з кіньми, трава миготіла під копитами, вітер виривав подихи з грудей. На якусь мить ми знову стали просто двома людьми — не імператором і жінкою з майбутнього, а просто… закоханими, які втікають від реальності на перегонки з долею.

Але річка була вже близько.