Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Я просто запропонував Олімпії прогулятися, і все. Я не знав, що в неї проблеми, це через мене вона запізнилася. Прошу не виключайте її.

Аджаала здивовано зітхнула, вона дивувалася тому, як він захищає Олімпію, яку знає від сили півдня. Олімпія ж криво посміхнулася їй, одними губами запитавши:

–А хіба не теля?

–Ми не виключаємо її, скоріше... –Гаала підняла руки, і Тіордан застиг, вона прошепотіла йому щось, і він розвернувся, покинувши зал.

–Що ви з ним зробили? – запитала Аджаала.

–Змусила забути про походження Олімпії. Ти вирушаєш до Містрал і повністю вивчаєш п'ять книжок, які мала вивчити до сьогоднішнього уроку. Якщо завтра Архіваріус Боярд скаже мені, що ти знову не готова, тебе буде негайно виключено з Інституту, твоя пам'ять про Верхнесферу буде стерта, а твої магічні здібності без належного тренування залишать тіло, перетворивши тебе на смертну. Ну, як? Ми домовилися?

Олімпія ображено втупилася на Гаалу.

–Домовилися.– пробурмотіла вона і залишила зал.

Тіордан зустрів її біля виходу з палацу.

–Все нормально? – запитав він, схвильовано.

–Чому ти тут? – втомлено запитала вона.

–Хотів дізнатися, чи не виключили тебе.– знизав плечима Тіордан.

–Ні, все нормально. Я піду додому, мені потрібно багато вчити. Побачимося.

 Олімпія відчувала смуток і образу. Здавалося б, вона своя, тобто відьма, як і всі на Верхнесфері, але навіть у товаристві собі подібних – чужа. Ці люди ніколи її не зрозуміють. Вона була впевнена, що вб'є всіх наповал, навіть потай сподівалася, що досягне успіху на цих псевдоуроках і її відправлять у Ковен, щоб благати приєднатися до ради, як одну з найвидатніших молодих відьом. Що ж, проси не дощу, а врожаю. До Ковену її все ж відправили, от тільки аж ніяк не за тим. Повернувшись у будинок, вона сіла за стіл, вивчаючи основи зіллєзнавства. Половину назв інгредієнтів вона навіть прочитати не могла, не те, що використовувати. Відчай накривав її. І навіщо вона взагалі погодилася піднятися на Верхнесферу. Сидячи спиною до вікна, Олімпія відчула холодне повітря, що проникало з вулиці. Вона встала, щоб закрити вікно, і ледь не зіткнулася з Тіорданом, що саме матеріалізувався у кімнаті.

–Що ти тут робиш?

Він виглядав спантеличеним.

–Взагалі–то... головне питання, як я потрапив у кімнату.

–Тобто? – насупилася вона.

–Я переносився до будинку Містрал, але не в кімнату на другому поверсі.

–І що тут дивного?– не зрозуміла Олімпія.

–Переміститися можливо тільки в те місце, де ти раніше бував. Я абсолютно точно не бував у цій кімнаті.

–Навіщо переносився до будинку?

Дівчина склала руки на грудях, зараз у неї не було настрою загравати з Тіорданом.

–Хотів поговорити. –пояснив він.– Ти була дуже сумною, ось. Це тобі.

Він простягнув їй коробочку з кексами в персиковій глазурі.

–Як мило. Спасибі.– вона підняла на нього очі й усміхнулася.

Це було дивно, зазвичай хлопців Олімпії доводилося заманювати, щоб отримати бажане, а тут він сам вирішив надати їй знак уваги. Це здавалось Олімпії кумедним.

–Я хотів запропонувати допомогу...

–У чому? – запитала вона, поставивши коробочку на стіл.

–У навчанні. Я закінчив Інститут кілька місяців тому, можу допомогти набити руку.

–О... це дуже гарна ідея. Ось тільки, я толком нічого не розумію.

–Що ти зараз вивчаєш?

Вона показала йому книжку.

–Зрозуміло. Ходімо, купимо потрібні інгредієнти і казан, я все покажу.

Вони перенеслися на ринок і Тіордан, дивлячись у книжку, водив Олімпію уздовж вузьких торговельних вуличок, вони заходили в маленькі крамнички, щоб купити рідини в пляшечках і трави. На перший час Ельга виділила їй трохи грошей на купівлю необхідного для навчання, але їх вистачило виключно на інгредієнти перших трьох зіллів.

–Я... мені, здається, поки що трьох достатньо... – зніяковіло сказала Олімпія, глянувши в сумку з монетами, вона ніколи не мала потреби в грошах і така тенденція її зовсім не влаштовувала.

–Впевнена? – перепитав він. – Я можу принести те, що в мене залишилося з Інституту. Я багато, чим більше не користуюся.

–О, дякую. Це дуже мило з твого боку.

Тіордан усміхнувся їй, і вони знову перемістилися в кімнату будинку Містрал.

–Так, спершу потрібно вилити в казан усі рідкі інгредієнти. У міру кипіння, потрібно додати густі й тягучі, тільки потім сухі й розсипчасті. Це основне правило зіллєзнавства.

Олімпія кивнула.

–Гаразд. Перше ось це? – вона показала на баночку.

–Так, настоянка кореня вовчого бобу. Вона спиртова, тому при нагріванні, досить їдка, але спирт википить і буде легше, раджу казан розмістити ближче до вікна.