Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

- Ти ще тут? - Запитує пошепки.

- Ага, - шепочу у відповідь.

- Люблю тебе, Кірюхо, будь обережна, гаразд? І, якщо помітиш щось підозріле, одразу ж дзвони мені.

- У тебе щось сталося? - все ж таки не витримую і питаю я, тому що його голос звучить дивно. Тривожно, я сказала б.

- Ні, чого ти взяла? Може, за кілька місяців я візьму відгул і приїду до тебе. Або ти до мене.

- Я подумаю. Ой, мені час, на пари запізнююся, - награно ахаю і відключаюся першою.

Стираю з щоки самотню сльозу і біжу одягатися, щоб встигнути хоча б до другої пари. Про Діму намагаюся не думати, і про Влада теж. І про Вову, хоча за звичкою і зазирнула на його сторінку в соціальній мережі і побачила кілька фото з тієї самої фортеці, про яку я йому розповідала. На фото він обіймав якусь дівчину, а мені захотілося врізати йому добряче. І не за те, що проміняв мене на плоску швабру, ні, а за те, що краде мої ідеї та водить на побачення дівчат на мої місця!