Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Останні слова він ледве вимовив. Я була шокована і глибоко здивовано. Не вірила, що він все це скаже, що наважиться. Що перегне свою гордість і нарешті оголить душу.

В ці хвилини владність Артура десь зникла і він був вже тільки в моїй владі. Було ще дивніше від цього.

Я раділа тому, що він нарешті все розповів. Але не знала, що вирішити.

Я кохаю його і хочу спробувати. Хочу, щоб в нас все вийшло. Проте, важко зараз уявити щасливий кінець.

Важко взагалі про щось таке говорити. Я ще докінця не усвідомила всього того, що він тільки що сказав.

Не вірила, що таке могло статися зі мною. Чого в коханні все так важко. Не має простих запитань і ще легших відповідей.

Я опустилася до Артура на підлогу і обійняла його. Тоді ми разом встали на ноги.

-Я теж тебе кохаю. І знаю, що в нас все не як в нормальних людей. Це факт, що не кажи. Але я не можу сказати тобі свою відповідь зараз. Дай мені трохи часу. Мені здавалося це буде легше. Проте, зараз я не знаю, що сказати. Всі мої слова, думки зникли. Я маю подумати,-кажу прямо в вічі.

-Добре, думай скільки потрібно. Я чекатиму тебе і не квапитиму,-розуміюче відповідає Артур.

-Дякую. А зараз відвезли мене додому,-нарешті усмішка сіяє на моєму обличчі. Хоч ми ще не все вирішили,але я відчувала полегшення.

-Навіщо. Тобі взагалі тут не подобається. Я так готував це місце і склав нам деякий графік розваг,-дивується Артур.

-Ти ж знаєш..я тепер працюю на Святослава і в понеділок маю бути на роботі. Тому,іншим разом,-знизую плечима.

-Я це знаю. Але ти не знаєш, що з понеділка ти будеш моєю підлеглою. Бо в нас з твоїм братом є певні ідеї на рахунок цього містечка,-в очах Артура загоряються іскри.

Він знову повернувся. Таким,яким я його побачила на тому прийомі у родинному маєтку Поводських.

Не той кого я забула тоді,коли ми провели нашу першу ніч. А саме цей. Владний, безкомпромісний.

Такий, який мені подобається. Вважайте мене дурепою. Але тільки для мене він може себе зломити в одну секунду.

І це теж та риса, яка змушує мене любити його ще більше.

-Я не буду твоєю підлеглою,-складаю навхрест руки.

Те,що я його люблю не означає, що мушу завжди погоджуватися...