Читати книгу - "Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко"

-Не треба нікому знати, які у нас насправді стосунки,- відповів тоді Тимур,- хай і надалі думають, що ми з тобою одружені і в нас все гаразд. Мені ще вигідно бути одруженим в очах Ніколь. Не буде чіплятися.

-А хіба вона до тебе не загравала, не намагалася повернути, коли ми разом були у Франції. Той факт, що ти одружений ніяк не зупиняв її,- заперечила тоді Кіра Тимурові.

-Хай там як не було, а для моєї родини ми ще повинні лишатися чоловіком та дружиною. Якщо ти відмовляєшся приховувати правду, то взагалі не варто більше спілкуватися з Олею.

  Кірі нічого не лишалося, як погодитися з Тимуром, бо не хотіла втрачати дружбу з Олею. І зараз вона була рада її чути.

-Ви нормально долетіли?- запитала Оля по телефону в Кіри.

-Так. З перельотом ніяких проблем не було. У вас у Франції набагато тепліше ніж у нас тут в Україні. Але сніг вже розтав, правда мокро. А ти як? Чи знайшла ти собі у Реймсі квартиру?

-Знайшла і на днях переїжджаю туди жити. Правда мама лютує, ображається, але розуміє. Принаймні я так вважаю. Коли облаштуюся, зніму для тебе відео. Подивишся та оціниш,- голос Олі звучав радісно,- Франсуа найкращий, найніжніший чоловік у світі. Я ніби на крилах літаю відтоді, коли познайомилася з ним.

-Не забувай, що він одружений. Може ти…

-Ніяких може. Мені добре з ним і я хочу з ним зустрічатися і буду. Кіро, не нагадуй мені щоразу про його статус, бо не буду тобі тоді нічого розповідати,- Оля вдала, що обурилася.

-Не ображайся, я хочу, щоб у тебе було все добре.

-Так у мене все і є добре,- в Олі знову піднявся настрій.- А чи ти знаєш чи ні, що Тимур хоче знайти нашого меншого брата?

-Знаю,- та насправді Кіра не знала, а зізнатися у цьому аж ніяк не могла.

-Так от, коли Тимур його знайде,- продовжила Оля,- я теж приїду в Україну, щоб з ним познайомитися. Ну, звісно, що мама теж, бо саму мене вона аж ніяк не відпустить. То може найближчим часом зустрінемося.

-Буду рада тебе бачити,- відповіла Кіра,- а ще тобі на днях зателефоную. А зараз вибач…, мені треба йти…

  Коли Кіра відключилася, то вона була готова закричати від люті. Бо зрозуміла, що їй ще доведеться і мабуть не раз грати роль фіктивної дружини Тимура, перед його родиною. І Тимур про це знав, а нічого їй не сказав. Погодився з нею коли вона говорила, що вони більше не зустрінуться. Отож ніяк не вийде викинути його з думок, бо він знову і знову буде з’являтися в її житті. Але вона так не зможе, бо тоді точно збожеволіє. Він що гадає, що при кожній необхідності, коли йому буде потрібно зателефонує їй. А вона все покине і по біжить грати роль його дружини? Ні, на це ніяк не згодна. Кіра взяла до рук смартфон і готова була набрати Тимура, щоб виказати йому все, що про нього думає, та потім зупинилася, передумала.

-Як воно мені все це набридло,- сказала сама до себе в голос,- всі чогось хочуть від мене, а не запитують чого хочу я.

  Посидівши ще хвилину на дивані Кіра все-таки набрала Тимура, не витримала, як не намагалася.

-Слухаю тебе Кіро,- голос Тимура звучав спокійно і це дратувало.

-Я тобі із цілковитою впевненістю заявляю, що роль твоєї фіктивної дружини грати більше не буду. Із таким проханням до мене більше не смій звертатися. І скажи своїм родичам, що ми з тобою розлучилися. Із Ніколь та з усіма іншими розбирайся сам. А мене більше не треба вплутувати у свою брехню,- кричала в телефон Кіра,- я не бажаю тебе більше ні бачити, ні чути.   

-Добре,- Тимур продовжував зберігати спокій,- не знаю з чого ти вирішила, що я буду про це тебе просити.

-Твоя сестра сказала, що приїде в Україну зі своєю матір’ю знайомитися з вашим братом, якого ти збираєшся шукати. Тимур не варто вдавати, що ти нічого не розумієш, досить грати на дурня,- Кіра ніяк не могла заспокоїтися.

-По-перше, я ще нікого не шукав, а тільки думаю над цим. А по-друге, можливо він не захоче з нами знайомитися. Так що Оля забігає далеко наперед будуючи плани,- пояснив Тимур,- і наступного разу коли я поїду у Францію, то запевняю, тебе брати з собою не буду. Так що заспокойся.

-Дякую, що пояснив,- Кіра почала охолонять.

-Я знаю, що причинив тобі біль…,вибач мені за це. З часом ти зрозумієш, що це було правильне рішення, так буде краще для тебе… Я не той чоловік, який тобі потрібен… Я…

-Прощавай,- і Кіра відключилася не дослухавши до кінця, бо не хотіла, щоб він почув, що вона плаче.

  І навіщо вона йому зателефонувала, зробила цю помилку. Їй було важко зрозуміти, чому так буде краще для неї.  У чому краще? Буди окремо від чоловіка якого кохала? Тут ніяк краще не буде… Кіра згадала, як він зізнавався їй у коханні. Невже ці слова були обманливими? Мабуть так, вирішила вона. Ніякого кохання не було, була одна користь. І тому розстатися буде краще саме для нього, а не для неї. Кіра, взяла до рук знову телефон і видавила номер Тимура. А ось так-то краще буде, саме для неї. Тепер якщо і виникне у неї бажання зателефонувати йому, то ніяк не вийде, бо немає більше у неї його номеру. А він-то її не набере, вона була у цьому переконана. І треба ж було закохатися саме в нього…