Читати книгу - "Заспокійливе для химери, Козел Валерія"

- Розглянете?.. – віконт Фішер все ще був приголомшений, - але… король не підписав…

- Але ж підписав крон-принц, вірно? – Віктор взяв документи, - і королівська печать стоїть. Якщо не помиляюсь, Його високість зараз займається державними справами майже на рівні з королем? Думаєте, його слова не мають ваги?

- Ні, звичайно ні, просто… - Фішер задумався, - гаразд. Ми негайно надішлемо повідомлення та передамо ваші слова Його величності. І підготуємо офіційне прохання про інспекцію, щойно король дасть нам свою відповідь.  

- Лорд Сіаль, як швидко ви зможете зібрати групу для інспекції? – запитав Віктор.

- Мені знадобиться тиждень на підготовку, - трохи подумавши, відповів Лукас.

- Чудово, - крон-принц Елібрії клацнув пальцями, - на цьому, пропоную, нашу розмову завершити і відпочити. Шановні гості, поважні посли, на вас чекає обід на терасі. Згодом, вас проведуть до кімнат. Про вечерю вас повідомлять.

Коли посли покинули кабінет, король, відкинувшись у кріслі, подивився на Лукаса.

- Племінничку, - прощебетав він, - а я думав, ти не приїдеш.

- І як ви собі це уявляєте, Ваша величносте? – закотив очі Сіаль, - ви надіслали мені офіційний запит. Проігнорувати його – це майже державна зрада.

- Ну вибач, вибач, - махнув рукою король, - це взагалі була ідея Віктора.

- Агов! – вигукнув крон-принц, - я просто підказав шлях вирішення вашої проблеми, батьку!

- Проблеми? – Лукас скривився.

- Так, - кивнув король, - ти моя головна біль. Я думав, що мої нерви жертимуть мої сини, але ж ні! Мій племінник хоче звести мене в могилу!

- Не дуже розумію вас, Ваша величносте, - розвів руками Лукас, - чим же я накликав гнів короля?

- Не вдавай дурника, - зиркнув на нього Алесандр, - тебе повернули з того світу і ми тому дуже зраділи! Коли ти почав працювати – ми зраділи ще більше! Коли завдяки тобі, справи в королівстві пішли вгору – нашій радості не було меж. Найкращого радника для свого сина я і не знайду! Але найголовніші партнери нашого королівства, Лімерія! Ти ігнорував все, що з ними пов’язано! Через це, у нас і склалась така ситуація, адже наш союз тримається на постачанні квітів Світового древа, хранителем якого вже багато років є родина Сіаль. Ну як накажеш мені вести справи, що тебе стосуються, без тебе?

- Хто я такий, щоб наказувати королю?

- Лукас!

- Ну добре, добре… - герцог підняв руки, - я винен. Прошу пробачення. Тепер я… можу бути присутній на цих зустрічах. Цього буде достатньо?

- Ти майже пʼять років ігнорував лімерійців, - похитав головою Віктор, - вже повзуть чутки…

- Чутки… - пхикнув Лукас, - вони на то і чутки, щоб розважати народ.

- Лукасе, брате, - Віктор подивився йому в очі, - ти нам потрібен тут. Нам потрібен той, хто стане послом, хто очолить комітет по справах з Лімерією. Краще за тебе ніхто не впорається.

- Тоді наказуйте, - Лукас дивився в сторону, - мені… мені важко працювати з лімерійцями. Тим більше, я не хочу нічого чути про Лімерію взагалі. Але якщо король накаже… я підкорюсь. Я зроблю так, як ви накажете, Ваша величність.

- Ох, Лукасе… - Алесандр прикрив на мить очі, - не хочу я тобі наказувати, племіннику. Ти розумний хлопець. Подумай над моїми словами, я дам тобі ще трохи часу. Добре подумай і дай відповідь.

- Я почув вас, Ваша величносте, - вклонився Лукас, - що-небудь ще?

- Ні, ти можеш йти.

- З вашого дозволу.

Вже коли Лукас був біля дверей, король гукнув його.

- І, Лукасе…

- Так?

- Питання з твоїми заручинами все ще відкрито. На це питання я також хочу отримати відповідь.

***

Лукас йшов вздовж королівського квітника у пошуках Персії або Тревора, коли почув якусь метушню. Неподалік, він побачив трьох лімерійських послів. Але не встиг він нічого промовити, як віконт Фішер розмахнувся і вдарив Уільяма Вієрте по щоці.

- Що ти собі думаєш, щеня?! Вони не мали побачити ці документи!!! Хіба ми не обговорювали це в дорозі?! – визвірився Фішер.

- Це пропозиція крон-принца! – байдуже промовив Уільям, потираючи щоку, - в мене був наказ!

- Король віддає накази! Його величність дозволив тобі з цими папірцями приїхати лише для того, щоб принц не влаштовував сцен і заспокоївся! Ми мали вибити з них збільшення постачання! А натомість що отримали?! – продовжував гарчати Фішер.

- Тепер елібрійська інспекція буде шерстити на лімерійських кордонах! Король буде в ярості!

- Це краще, ніж розвʼязати ще одну війну! – промовив Вієрте, - думаю, король також це розуміє. І він підтримає наміри Його високості!

- Ах ти ж… - барон знову замахнувся, але його руку перехопив Лукас.

- Лорд Мальте, - холодно промовив він, - чи ми не обговорювали ваше ставлення до рішень крон-принца?

Мальте, почервонівши, висмикнув свою руку.