Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

- Так. Але не сказав, хто ви. Сказав, щоб я спитала у тебе.

- Але навіщо він це зробив? – Алекс явно дивувався.

- Не хвилюйся, я обіцяла мовчати. Він сказав Келлану, що це ти його про це попросив, тому що сам боїшся мені зізнатися. А тепер сьогодні… – я замовкла.

Алекс провів пальцями по своєму волоссі.

– Продовжуй… Що сьогодні?

- Розіслав відео всій школі з вашої камери спостереження, коли я пробралася до вас у будинок. Сказав, що це – попередження. Щоб я зберегла ваш секрет. Тепер усі думають, що я злодійка і мене ненавидять. Він зіпсував мені життя, - я вже не говорила, а плакала.

Алекс обійняв мене і заспокійливо погладив по волоссю.

- Все буде добре. Довірся мені. Я все залагоджу з Нейтоном, - шепотів він.

На мить мені стало спокійно і затишно в його обіймах, і я сильніше притиснулася до нього, але потім блискавично відсторонилася - вириваючись із його рук.

- Ти чого? Що не так? - запитав він.

- Хто ти? Хоча ні! Це не важливо! Я знаю, що ти монстр і цього достатньо!

- Ханно, дозволь все пояснити. Я розповім тобі, якщо хочеш.

- Ні, - підняла я долоні. – Нічого не хочу знати. Ти і твоя сім'я... вбивці, - я трохи знизила голос. Хоча, крім нас, нікого більше на вулиці не було.

- Ханно…

- Стоп. Зупинися. Ти повинен дати мені спокій. Хоча б на якийсь час. Мені треба все обміркувати. Коли прийму рішення про те, чи хочу я все про тебе дізнатися або дружити з тобою – я повідомлю. Не хвилюйся ваш сімейний секрет у безпеці. Нейтон вже й так зіпсував мені життя. Не хочу, щоб зіпсував ще сильніше.

- Я поговорю з ним, - сказав Алекс.

- Неважливо! Бувай.

Попрощавшись з Алексом, я пішла далі вулицею. Геть від цього нічного кошмару. Точно! Можливо, я лише сплю. Просто сон надто правдоподібний. Так. Дуже реалістичний сон.

Я з силою вщипнула себе.

- Ауууу. Ні. Таки не сон.

Алекс

Тим часом, Алекс написав повідомлення Нейтону.

«Я біля школи. Вийди. Потрібно поговорити".

Відповідь прийшла миттєво:

"ОК".

Нейтон вийшов за територію школи, побачивши Алекса, досить задоволено посміхнувся і пішов йому на зустріч:

- Прогулюєш, брате?

Але, не дочекавшись відповіді, відразу з силою отримав по обличчю. Від сильного удару задзвеніло у вухах, слух притупився. Нейтон упав. З розсіченої брови текла червона цівка крові.

- Ти чого? - він швидко підвівся на ноги.

- Ти все розповів Ханні, а потім ще й погрожував їй? Навіщо те відео? Що ти цим хотів? Вона й так мовчить! Чим ти тільки думав! – Алекс зірвався на крик.

- Ах, ось воно в чому річ! Хану зустрів? І як побалакали? У солодкому раю все гаразд? – у Нейтона явно здійнявся настрій.

Алекс, схопив його за петлі:

- А ти як думаєш? Вона порвала зі мною, ще нічого не почавши.

- Яка прикрість, - Нейт зробив скорботний вираз обличчя, потім голосно засміявся.

- Знущаєшся!? – Алекс був у сказі. - Ти що забув? Вона може бути нашим шансом! А ти як завжди все псуєш, – Алекс відпустив Нейтона. А той лише з усмішкою осмикнув свою куртку.

- Я зробив те, що ти мав зробити. Вона має все дізнатися. Згідно з жертвопринесенням, одного кохання мало. Вона має добровільно піти на це. Добровільно віддати своє життя. Це я так, нагадую, якщо ти раптом забув, – спокійно сказав Нейт. – Вона має бути в курсі, за що віддає своє життя, якщо погодитися допомогти нам.

- Я пам'ятаю. Але зараз надто рано. Ти квапиш події. А раптом ми помилились? Я мав намір відкрити їй правду, коли настане час. Коли вона покохає мене, а не коли заманеться.

- Вона та сама, я певен. Не питай чому, я сам цього не знаю, – так само спокійно каже Нейт. – А так, я полегшив тобі завдання.

Пролунав дзвінок на мобільний. Алекс дивиться на свій телефон:

- Це Келлан. Мені пора.

Кинувши останній погляд на Нейтона, Алекс сів у машину.

- Так слухаю.

- Алексе, де ти? - загув у динаміці голос Келлана.

- Біля школи. Розбирався з Нейтоном з приводу Ханни.

– А, вже в курсі? Прости мене. Я зрозумів, що Нейтон збрехав, коли вона з криками втекла геть, - сказав Келлан.

- На тебе я зла не тримаю, а ось на Нейтона.

- Їдь додому Алексе. Поговоримо.

- Так. Вже їду.

Відключившись від розмови, Алекс завів двигун.

Ханна

Я пленталася вулицею як нежива, і вже сто разів пошкодувала про те, що наговорила Алексу. Не треба було йти. Потрібно було в усьому розібратися. Адже він сам запропонував. Її думки перервав телефон. Дзвінок був від її брата Джеймса.