Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

- Ти що твориш!? - сказав хтось з хлопців, на якого теж потрапила вода. Але я не звертаю на нього уваги.

Мій погляд прикутий лише до мерзенної пики, дружка Нейтона.

- Якщо почую ще одну образу на свою адресу, тобі і не тільки тобі, - окидаю поглядом обличчя інших, - будуть непереливки. А тепер зваліть геть! Злодійці потрібно поговорити з шановним Нейтоном Стоуном.

Хлопці на мить забарилися, потім повільно рушили геть.

- Давай, Нейт!

- Побачимося, Нейтон!

Шон і Наомі теж були у дворі і спостерігали за подіями.

- Що вона робить? - побачивши Ханну в компанії Нейтона, запитала Наомі.

- Мене більше хвилює те, що вона вже зробила, - Шон занепокоєно рушив уперед, Наомі посіменіла слідом.

- Ханно, не роби дурниць. Воно того не варте. Ти нічого цими вчинками не досягнеш, - Шон став поряд зі мною.

- Не треба кидатися в крайнощі. Ми з усім розберемося. Обіцяю, – намагалася заспокоїти мене моя подруга. - Все буде добре. Скоро всі все забудуть. Ось побачиш.

- Нічого вже не буде добре, - шморгнула носом я. - Таке не забувається. Ідіть, мені треба з ним поговорити, - кивком вказую на Нейтона, який мовчки сидів на лавці і посміхався.

- Гаразд, потім побачимося, - друзі неохоче пішли.

Шкільний двір ожив і всі розходилися у своїх справах.

Я повернулася до Нейтона:

- Ну, і навіщо ти це зробив? Розіслав те відео! І збрехав про злодійство?

- Це було тільки маленьке попередження, - він був спокійний і лише трохи посміхався.

- Попередження!? Про що!? - заволала я.

- Щоб ти тримала свій рот на замку.

- Але ж я нікому не сказала!

– Це на майбутнє. Розумієш? Ти маєш знати з ким маєш справу. Тому що у випадок чого – я тебе знищу, а мені все одно нічого не буде, – прошипів він як змія. – Я маю бути впевнений у тобі.

– Ти вже зруйнував моє життя. Ти це розумієш? – говорю з натиском. - Що мені тепер робити? Мене ненавидять і вважають злодійкою, а ти для всіх благородний лицар, який пробачив мої гріхи! Усі до кінця днів це пам'ятатимуть!

Нейт знизав плечима.

- Переведися в іншу школу, зміни ім'я, звали в інше місто. Мені начхати, - він підвівся з місця і пройшов повз мене, потім обернувся. - Знаєш, у школі СільверМун теж не погано. Подумай про це.

- Виходить, всі ці витівки – твої погрози на мою адресу? - підвищила голос я.

– Ні. Я ж сказав – попередження. Погрожую я зовсім не так.

Розлючена, йду геть – мені треба додому. Не можу більше тут перебувати. Жах якийсь.

Виходжу зі шкільного двору і одразу натикаюся на когось.

- Вибачте. Прошу вибачення. Я сьогодні дуже розсіяна і зовсім не дивлюся на всі боки, - бурмочу собі під ніс, не підводячи погляд.

- Ханно, що з тобою?

Я піднімаю погляд.

- Алексе! - відступаю на крок. - Де ти був? Не бачила тебе на психології.

- Ти виглядаєш пригніченою, - каже він.

- Все через твого брата!

- Нейтона?

Я кивнула, дивлячись убік.

- Ханно, що він зробив?

- Запитай у нього сам. Я не хочу це обговорювати. Сьогодні не день, а чорт-зна що!

- Ти про що?

- Це все суцільна помилка: переїзд сюди, ти, твій брат. Добре було лише перші дні, а далі… далі, щось явно пішло негаразд. Тільки я й сама не розумію що…

- Ханно… - почав Алекс.

- Я знаю, коли все пішло навперекосяк, - перебиваю його. - Але що тепер? Час не повернеш назад. Не треба було приходити до вас у будинок. Тепер він виставив мене злодійкою перед усією школою! Звинуватив мене у крадіжці. Як бачите, після мого візиту у вас в будинку зникли речі.

Він тяжко зітхнув.

- Ханно, зрозумій, Нейтон дуже специфічна людина, він робить гидоту всім на зло. Не звертай на це уваги. Я вирішу цю проблему.

- Пізно! – кажу мало не плачучи.

- Що сталося?

- Навіщо ти просив його доглянути за мною? – із викликом питаю його.

- Я подумав, що так буде краще.

- Але ж ти помилився! Замість цього, він показав мені хто ви насправді! Я на власні очі бачила, що твій брат Келлан зробив із тією дівчиною. Я так злякалася! Потім втекла. Нейтон упіймав мене і вдарив. Потім пригрозив, що якщо я комусь про вас проговорюся, то мої рідні постраждають, а мене він знищить.

Алекс похолов:

- Що?

– Це ще не все… – починаю говорити далі.

- Стривай, - він зупинив мене. – Нейтон тобі показав?