Читати книгу - "Саморозвиток через пізнання себе, Андіона Гобой"

Більшість людей впродовж свого життя із різних причин плачуть. Слово боже говорить що вони проходять долиною сліз та страждань та мають потребу аби втішити їх та підбадьорити в тяжкі хвилини. Про цю потребу вони розповідають своїм рідним, друзям, знайомим а також приносять в молитві до Бога. Долиною Плачу проходять усі, незалежну від віку, їх розвитку, їх ставлення до Бога. Тих, хто страждає утішити важко. І після усіх наших якнайщиріших спроб потішити та применшити їх біль, ми часто чуємо у відповідь докір. Але Бог потурбувався аби долина Плачу не була без джерел втіхи і благословення, тому всі хто проходить цією долиною, можуть і повинні відкривати у ній такі джерела. На долину плачу можна дивитися через світлі або ж темні окуляри. А щоб глянути у світло треба раз і назавжди зрозуміти, що долина плачу, то насправді високі гори, по яких всі хто плаче, піднімаються до безхмарних небес. У долини плачу є сходинки, якими ми піднімаємося до серця нашого найкращого друга Ісуса Христа. Він з власного досвіду знає всі наші долини плачу, їх не може обійти жодна людина котра живе на землі. Головним змістом нашого життя, як говорить псалмоспівець Давид, є праця і хвороби; тобто праця і сльози коли ми маємо змогу трудитися-то йдемо долиною радості, а коли хворіємо-долиною плачу. Долина плачу може бути близько від кожного з нас.

Сьогодні людина може мати по вінця щастя і її життя може бути залите промінням яскравого сонця. А завтра ця сама людина опиниться у човні якого кидають круті хвилі життєвого моря або вона може опинитися біля руїн всього того що було їй близьке і дороге. Так близько може бути від кожного з нас долина плачу. В будь який час ми можемо прийти до Бога, нехай це пізнє прозріння але воно буде.

У долинах плачу по волі Всевишнього рівномірно розміщені джерела втіхи, тому ми не повинні боятися долини плачу. Хіба не джерело радості знайти в долині плачу серце Господа, Який любить нас або побачити осяйну славу Ісуса Христа? Саме ці два джерела найчастіше відкриваємо для себе, а ще одне благословенне джерело втіхи в долині плачу-це наше духовне вдосконалення, наше велике зближення з Богом. І потрібно не сумніватися в цих джерелах ;втіху і благословення які обіцяв Господь потрібно знаходити в усіх наших переживаннях і випробуваннях. Нині чимало моїх знайомих щиро зізнаються в тім, що в минулому на жаль, вони ніколи не тримали в руках Біблію, а тому нічого не знали про Бога і щоденно несли тягар своїх гріхів.