Читати книгу - "Промені надії, Олександр Бабич"

Спочатку ж поговоримо про загадковий паркан, який перетинає всю Австралію, простягається на тисячі кілометрів і захищає континент від нашестя чи то диких собак дінго, чи то кроликів. 

Парканів насправді два. Побудовані вони були близько століття тому, як стверджує Вікіпедія - з дуже простих причин - аби захистити отари овець від диких собак, а рослинність від кроликів, які неймовірно розплодилися, будучи завезеними до Австралії у 1859 році. Їх відстрілювали, травили отрутами, але цих заходів виявилось недостатньо (можете в це повірити?), тож місцеві побудували один велетенський паркан, загальна довжина якого становить 3256 кілометрів, і ще один - 8500 кілометрів завдовжки. По суті, паркани приховують більшу частину континенту. А ще їх висота місцями від двох до шести метрів - щось не дуже віриться, що кролики настільки “стрибучі”, що аби їх стримати потрібна настільки висока огорожа…

Підтримка огорожі в належному порядку щорічно коштує для держави приблизно 15 мільйонів австралійських доларів. Вздовж огорожі постійно курсують патрулі, вишукуючи пошкодження в сітці та підземні нори, вириті кроликами або вомбатами, і знищуючи динго, що проникли за огорожу. І все було б добре, але так само, як Антарктида є закритою для всіх, так і за австралійський паркан ходу ні для кого немає - “Велика австралійська стіна” ретельно охороняється воєнізованими патрулями (а де-не-де він навіть знаходиться під високою напругою), і для простих смертних (та навіть і “непростих”) потрапити за огорожу просто неможливо. Допитливі туристи, які пробують проникнути за периметр, стикаються з серйозними проблемами - від штрафів до реальних тюремних термінів. Квадрокоптери, що залітають за паркан, теж миттєво збиваються патрулями. Що ж саме ховають від нас за цим парканом? 

При цьому Австралія, так само, як і Антарктида - найменш досліджені регіони Землі. Цікавий нюанс - у південній частині Австралії є засніжені гори, причому снігу в них набагато більше, ніж навіть в європейських Альпах у пік сезону, а на старих картах, як ми вже знаємо, Австралія позначена як територія, що становить з Антарктидою єдине ціле. Перші європейці, що ступили на землю Австралії, стверджували, що аборигени були єдиним в світі народом, хто не мав богів, не вклонявся природі чи небесним світилам, але при цьому свято шанував таємничих істот велетенського зросту, що прибули з далеких зірок. Серед місцевих старожилів існує легенда, що до побудови парканів прохід цією територією був вільним і кожен міг потрапити цим небезпечним (бо вся ця місцевість просто кишить чудовиськами, і багато хто з них живиться людською кров’ю) шляхом до крижаних стін Антарктиди, за якими нібито існує “продовження світу” - інші континенти та океани, які знаходяться чи то в інших реальностях, чи то просто приховуються від широкого загалу.  

Так, є сміливці, яким вдалося проникнути за паркан і повернутися неушкодженим. За їх свідченнями там знаходяться покинуті міста невідомих цивілізацій, бездонні шахти з рештками таємничих конструкцій над ними (нічого не нагадує?), дивні інфраструктурні об’єкти та бункери, гравітаційні аномалії та місця, де радіаційний фон в рази перевищує норму, а Сонце, Місяць та зорі поводяться там зовсім не так, як у нашому світі… А ще там живуть гігантські тварини і комахи, ящери, що збереглися з доісторичних часів, і дивні високі людиноподібні істоти (є навіть старі фотографії, що це підтверджують, а на старих картах є навіть зображення багатьох з цих створінь, що розташовані поруч з зображеннями звичних для нас тварин). І звісно ж там є крижана стіна з вже згаданої раніше “небесної криги” синюватого кольору - надзвичайно холодної, пластичної і здатної до самовідновлення. 

Один з екстремалів, який за його словами, кілька разів разом з другом їздив глибоко за паркан на мотоциклі,  розповідає про тунель - прохід через крижану стіну, яким вони скористались. Товщина стіни виявилась значною - більше п’яти кілометрів (якщо судити по одометру мотоцикла), а за нею була місцевість, насичена життям - велетенські комахи і дерева, незнайомі квіти та інші рослини, неймовірної краси озера з дивними підводними мешканцями… Навіть час там, за відчуттями, рухався по-іншому, а колір неба був абсолютно незвичний - здавалось, воно навіть мало якусь текстуру. В одній зі своїх подорожей, яка тривала майже півроку, друзі проїхали за стіну настільки далеко, що досягли безкрайнього океану, мешканці якого теж не мали нічого спільного з земними. Людиноподібних істот та велетенські міста з будівлями, побудованими з невідомого металу вони теж бачили, як і багатьох істот, знайомих нам з міфів, легенд та казок… Можливо, саме звідси пішов знайомий нам з дитинства вираз “вирушити за тридев’ять земель”? Може саме тут - за австралійським парканом - дійсно розташований прохід на інші землі?

Чимало очевидців пише про незрозумілі червоні сполохи у небі за парканом (червоний промінь?), і про гучний, наростаючий звук, схожий на звук органу, який йде нізвідки і звідусіль, здається - з самої землі, і проникає всередину черепа (стогін землі?). Знайомі за книгою явища, чи не так?

До речі, Австралія, так само як Антарктида, надзвичайно багата на природні копалини - наприклад, австралійський регіон Пілбара є одним з найбагатших місць на планеті за запасами залізної руди - її тут за найобережнішими оцінками - більше ніж на 140 мільярдів доларів. Окрім залізної руди тут є значні поклади й інших корисних копалин, однак, їх видобування дозволено лише невеликій кількості довірених місцевих або “обраних” компаній. 

Наприклад, в регіоні Пілбара компанія RioTinto реалізує один з найінноваційніших проектів з видобування ресурсів у світі. Мова йде про повністю автоматизоване видобування залізної руди - безпілотні гірські комбайни, самосвали, і навіть безпілотні потяги (які курсують за парканом) та кораблі - рудовози. Керування і спостереження за всім цим царством роботів та штучного інтелекту відбувається віддалено - з командного центру, що знаходиться за тисячі кілометрів від об’єкта. В чому ж причина цієї тотальної автоматизації і багатомільярдних витрат компанії на побудову повністю автономного гірсько видобувного комплексу? Офіційна версія - екстремальні перепади температур в пустелі, складні кліматичні умови, де-не-де - підвищений радіаційний фон, і нестача кваліфікованих кадрів, навіть незважаючи на запропоновану платню від 40 тисяч доларів США за місяць роботи! Дивно, чи не так?