Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

Я так захоплено слухала, що не помітила, як лекція добігла кінця. Щойно продзвенів дзвінок, я підскочила зі свого місця і попрямувала до мага Кадвалара.

— Магу Кадваларе, мені треба з вами поговорити, — я говорила тихо, щоб не привертати увагу своїх одногрупників.

— Давайте почекаємо, коли студенти розійдуться, — маг Кадвалар кивнув у бік стільця, щоб я сіла.

Я опустилася на стілець. Як довго всі збиралися! Ще й Дем запізнювався. Адже він мав прийти одразу після кінця заняття. Чому його досі немає? Я починала злитися. 

Коли всі студенти покинули аудиторію, маг Кадвалар підійшов до мене.

— Про що ти хотіла поговорити, Кетто?

— Зараз повинен підійти Дем, ми разом хотіли вас дещо запитати.

Маг Кадвалар кивнув і сів за стіл. Хвилина очікування, дві, я вже роздумувала чи бігти за Демом до бібліотеки, чи починати без нього, як він з'явився.

— Довго ти! — пробурчала я.

— Я взагалі-то працюю, Кетто. Вирвався як тільки зміг.

Маг Кадвалар повернув голову в наш бік.

— Кажіть, діти. Що у вас за справи до мене?

Я кивнула Дему, щоб казав він. Все ж таки він краще знає мага Кадвалара.

— Магу Кадваларе, ви ж чули, що сестру вашої студентки Айни Толені обернули темні?

— Звісно, я в курсі.

— Айна — подруга Кетти і ми хотіли б їй допомогти.

— Я так розумію, допомогти знайти сестру і перетворити її назад на світлу, коли ви прийшли з цим до мене? — маг Кадвалар виявився напрочуд проникливим.

— Саме так.

— Деме, хто-хто, а ти чудово розумієш, наскільки це небезпечно для непідготовлених магів.

— Розумію, але думаю, я б впорався.

— Ти хороший боєць, Деме, але ти маєш один недолік — дар регенерації…

Я здивувалась. Як же такий цінний дар міг бути недоліком?

— Хіба це недолік, магу Кадваларе? — я перебила викладача. — Це ж величезна перевага!

Маг Кадвалар несхвально похитав головою.

— Мені здавалося, що ти уважно слухаєш мої лекції, Кетто. Я ж тільки-но вам усім розповідав, наскільки сильними можуть бути темні маги з даром регенерації.

— А до чого тут темні маги? — я справді не розуміла, до чого маг Кадвалар хилить. — Дем же світлий.

— А до того, люба Кетто, що світлі маги з даром регенерації — бажана здобич темних. Якщо інших магів вони можуть залишити у спокої, то з такими, як Дем, вони боротимуться до останнього — поки не отруять своєю магією. Дем дуже ризикує, виходячи з ними на бій.

Я подивилася на Дема, очікуючи побачити у його очах сумніви, але їх не було. Дем виглядав упевненим у своїх силах. Його не лякали темні.

— Я готовий ризикнути.

— Добре, Деме, ти маєш право спробувати, я не можу тобі заборонити. А ось брати участь Кетті у полюванні на темних я забороняю.

Я насупилась. Вже набрала повні груди повітря, щоб висловити магу Кадвалару все, що я думаю, але він зупинив мене жестом, піднявши руку.

— Люба Кетто, ти недостатньо сильна для боротьби із темними і твої знання теж поки що невеликі. Якщо з тобою щось трапиться, мені не зносити голови. Ти ж знаєш, як мене не любить архімагеса Тіррена. Я не хочу проблем. Втім, через тебе, Деме, у мене теж можуть бути з нею проблеми... Може, залишите полювання на темних професіоналам? Наскільки я знаю, сестра Айни працювала в загоні міського захисту, а отже, її пошуками займатимуться до останнього. Бойових магів ніколи не кидають.

— А до останнього — це?.. — спитала я.

— Поки вона жива або поки її родичі не відкличуть запит на пошук і порятунок.

— Але мені хочеться допомогти подрузі, магу Кадваларе, розумієте? — я дивилася на викладача з благанням в очах.

Дем теж не збирався так просто відступати, за що я йому була дуже вдячна.

— Ми ж можемо чимось допомогти. Я точно міг би. Ви ж знаєте, що я стикався з темними в їхню минулу атаку, а мені на той момент було всього 17. Я вмію вести з ними поєдинок. Ось тільки як захопити їх і очистити від темної магії — ви мені цього так і не розповіли.

— Ти ще не готовий, Деме. Я не хочу, щоб ти постраждав через свої амбіції.

— Які, до демонів, амбіції?! Я просто хочу допомогти людині! — Дем почав злитися.

Маг Кадвалар знову підняв руки, закликаючи нас до спокою. Тільки спокійними бути важко, коли небайдужа тобі людина у біді.

— А я не хочу потім шукати в лігві темних тебе, Деме. Тому що, якщо ти там опинишся, твоя дорога бабуся мене до них стусанами під зад відправить і не пустить назад до міста, доки я тебе не врятую.

Дема це не заспокоїло. Мене — тим більше. Маг Кадвалар, звісно, впертий, але й ми теж. Ми не збиралися так легко здаватися.

— Я доросла людина, магу Кадваларе, і ви не маєте права обмежувати мене в моїх діях, — Дем намагався говорити спокійно, але його тон все одно був різким. — Дайте мені вашу книгу, якщо самі не бажаєте навчити ритуалу очищення.

Маг Кадвалар шумно видихнув. Він дуже не хотів поступатися, але бачив, що нас не переконати.

— Давайте ви прийдете до мене додому у вихідні, там усе й обговоримо. Все одно у мене тут книги нема.

— Домовилися, — Дем згідно кивнув і, взявши мене за руку, потяг геть із аудиторії.

Вже в коридорі я спитала Дема:

— Чому ти не наполіг? Певно що він збрехав нам і в нього є при собі екземпляр книги.

— Тому що ми його зараз не переспоримо, Кетто. А ось у вихідні у нас все вийде.

— Цікаво як? — я вже сумнівалася, що з нашого задуму буде толк.

Дем посміхнувся. Очевидно, в його голові з'явилася гарна ідея.

— Ми візьмемо з собою Айну. У мага Кадвалара є слабке місце — він не може встояти перед сльозами жертви. Братимемо його жалістю.

Мені сподобалася ідея Дема. На тому ми й вирішили. Звичайно, виводити Айну з академії зараз було небезпечно, але, гадаю, ми вирушимо власним порталом, а в будинку мага Кадвалара вона буде під гарним захистом. 

О 10-й вечора ми з Демом були в кабінеті його бабусі. Вона вже підготувала предмети для зачарування і чекала на нас. Нам потрібно було зачарувати звичайнісінькі предмети — вази, баночки з інгредієнтами, невеликі скульптури і навіть книги.