Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

— Готові попрацювати? — архімагеса Тіррена підійшла до нас, хитро посміхаючись.

— Готові, тільки я не знаю, яке тут необхідне зачарування.

— Зараз я тобі все поясню, Кетто, сідай, — архімагеса махнула у бік дивана.

Я присіла, архімагеса взяла аркуш паперу і ручку і теж сіла поряд, присунувши журнальний столик ближче.

— Все просто, Кетто, повністю наповнюєш предмети магічним запасом, вони трохи його беруть, потім наносиш ось таку руну, — архімагеса Тіррена спочатку намалювала руну на папері, а потім — пальцем у повітрі. — Все зрозуміло?

— Так, — кивнула я. Все було дуже простим, я навіть не очікувала такого.

Якийсь час ми мовчки зачаровували предмети. Коли залишилася одна кришталева куля, архімагеса Тіррена зібрала всі зачаровані предмети разом і наклала на кулю особливу руну — куля мала стати об'єднуючим артефактом, за яким архімагеса зможе відстежувати те, що відбувається в академії.

— А тепер зануримо всіх у сон! — архімагеса Тіррена змовницьки підморгнула нам.

Архімагеса Тіррена почала малювати ряд рун у повітрі, потім прошепотіла щось, стукнула посохом об підлогу і задоволена повернулася до нас.

— Все, за 15 хвилин можемо приступати. Хоч уже й пізно, почекаємо про всяк випадок, раптом хтось блукає академією. Поки що пропоную випити кави.

Я із задоволенням прийняла пропозицію архімагеси, бо вже достатньо втомилася, а ще треба було обійти всю академію і розставити слідкуючі артефакти. Ми пройшли в маленьку кухоньку, де архімагеса приготувала нам каву, до якої в неї було горіхове печиво. Я так захопилася зачаруванням, що тільки зараз усвідомила, наскільки зголодніла і з апетитом накинулася на частування.

— Поїсти ти, Кетто, любиш, — архімагеса дивилася на мене з усмішкою.

Я нічого їй не відповіла. На розмови не було часу. Швидко розправившись із кавою та печивом, ми взяли наші зачаровані артефакти і вирушили їх розміщувати по академії. Ми розставляли їх не тільки у всіх навчальних аудиторіях та місцях скупчення студентів, а й у прихованих куточках, навіть у туалеті — саме там студенти могли напасти, відкрито це робити зараз ніхто не наважиться. Я навіть не уявляла, скільки в академії є таємних місць! Коли ми закінчили, то годинник показував початок четвертої ранку. Я ледве стояла на ногах, очі майже злипалися, але я вдавала, що ще тримаюся. Якось соромно було розклеюватися перед літньою жінкою. Звичайно, у архімагеси Тіррени дар регенерації, вона напевно менше втомлюється, але ж і я не якась там слабачка.

Закінчивши, ми провели архімагесу до її кабінету. Ледве двері за нею зачинилися, як Дем потягнув мене в бік бібліотеки.

— Пішли до мене.

— Я спати хочу… — я вже, не ховаючись, позіхала на весь рот.

— То спи. Я ж не проти. Просто дія бабусиного сонного заклинання зараз закінчиться і ти можеш розбудити своїх подруг та й вони тобі заважатимуть спати вранці. А в мене ти чудово виспишся. У бібліотеці завжди тихо. Я тобі навіть сніданок принесу туди.

— Ти вмієш умовляти, — я привстала на носочки, щоб поцілувати Дема і вирушила разом із ним у його кімнатку в глибині бібліотеки. 

Я заснула одразу ж і проспала міцним сном без сновидінь. Розбудив мене ніжний поцілунок у шию та запах кави з омлетом. Я неохоче розплющила очі, потяглася і притулилася чолом до плеча Дема, який лежав поруч.

— Скоро вже обід буде, а ти все спиш! — пробурчав він.

— А ти хіба не спав? — я солодко позіхнула.

Дем підвівся і подав мені чашку з кавою. Вона була в міру тепла. Я зробила пару ковтків, скидаючи з себе сон.

— Я домовився з маерою Тіганою, що вона мене підмінить у бібліотеці до 11, а зараз уже 1 година дня. Тримай свій сніданок, Кей, — Дем простяг мені тарілку з омлетом, але я відставила її і чашку з кавою на тумбочку.

— Хочу тебе на сніданок, Деме, — я потяглася до нього губами і затягла назад у ліжко.

Дем навіть не думав чинити опір.

Коли я все ж таки приступила до сніданку, він вже зовсім охолонув. Але краще гаряче кохання та холодна їжа, аніж навпаки.

— Я домовився з магом Кадваларом, — Дем присів поруч зі мною за столик зі своєю чашкою кави, поки я снідала. — Сьогодні після занять підемо до нього додому, поговоримо. Візьми Айну. І попередь її, що ми залишимося там на ніч.

— А це безпечно, Деме? І чи взагалі зручно?

— У мага Кадвалара один із найбезпечніших будинків у Мірравелі, він добре його захистив від темних. І він сам запропонував нам залишитись. Все одно завтра субота, тож можемо відпочити. Я приготую щось смачненьке на вечерю.

— З цього й треба було починати, — відповіла я з набитим ротом.

— Прожуй, а потім кажи, — пробурчав Дем. — Бо ще подавишся.

Я лише відмахнулась від нього. Розправившись із пізнім сніданком, я поцілувала Дема і поспішила до своєї кімнати. Мені хотілося прийняти душ, а потім уже йти на пошуки Айни.

— А ось і наша пропажа з'явилася! — не встигла я зайти, як на мене накинулася Ніда. — Хоч би сказала, що не ночуватимеш з нами. Я переживала.

— Вибач, матусю, забула в тебе відпроситися, — я перевела все на жарт, не хотілося сперечатися з подругою.

— Зараз неспокійний час, Кетто, не роби так… Я серйозно, — Ніда виглядала засмученою.

Я підійшла до подруги і обійняла її.

— Якби я виходила з академії — я б тобі повідомила. А так — якщо не прийшла, то я в Дема. Де ж я ще можу бути, подружко?

— Угу, і від тебе смердить його парфумами.

— Пахне, Нідо, пахне. І взагалі, я в душ збиралася, але ти мене перехопила. Вибач, я трохи поспішаю. Потім поговоримо.

— До мага Кадвалара в гості поспішаєш?

Я здивувалась. Звідки Ніді відомо про наші з Демом плани?

— Мені Івер дзвонив, — відповіла Ніда на мій здивований погляд. — Він також там буде. Візьмете й мене із собою?

Звичайно, запрошувати в чужий будинок без дозволу було не дуже ввічливо, але Ніда була вже в гостях у мага Кадвалара і він знає, що вона моя подруга. Думаю, він не розсердиться, якщо я візьму Ніду з нами.