Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Царська рокіровка, Мелхіор Медар 📚 - Українською

Читати книгу - "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Царська рокіровка" автора Мелхіор Медар. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 76
Перейти на сторінку:
Це буде величезна робота, зусилля багатьох поліцейських, це займе кілька місяців, а може й більше – з’являться нові нитки, спільники… покупці "товару", розповсюджувачі порнографії, ціла мережа. Ну, на щастя, мене це не стосується. Я йду спати.

І поїхав додому.

Двома днями раніше вона подзвонила на той самий номер, що й пан асесор, інша особа, у набагато більш пристойну годину, хоча – через час свят – ця година також була невідповідною. Тому розмову одразу перевели на ад'ютанта:

– Биков.

– Пан згадував, що в разі потреби я маю подзвонити

– Але такої необхідності немає.

– Не розумію?

– Я вже знаю про сьогоднішні події і здогадуюсь, про що ви хочете попросити. Пан не грає в шахи?

– Вибачте, я вже зрозумів.

– Скажімо так. Ви хотіли попросити дозволу на прихований таємний обшук кабінету майора Вотцова, чи не так?

– Так.

– Власне, і я вам відповів – такої потреби немає. Я особисто обшукав кабінет Вотцова через дві години після його смерті. Стіл і шафи ВЖЕ були чистими. Чи правильно ми зрозуміли один одного?

– Звичайно. Але чому ви не сказали мені цього раніше?

– Бо тоді б пан не шукав вбивць тих жінок. Пан зосередився б на вбивці колеги. І тепер, коли пан спіймав одного, ніщо не відволікатиме вас. Багато разів читав вашу характеристику – пишуть, що у вас "бульдожа хватка" – як щось схопить, вже не відпустить. Пан, напевно, вже йде по сліду другого?

– Звідки пан знає?

– Дорогий мій пане, якби ви ще не піймали його слід, то не хотіли б зараз займатися Воцовим. Пан не з тих, хто любить безлад і виконує кілька справ одночасно. Тепер пан впевнений, що має, або, принаймні, скоро буде мати другого убивцю. Тому в цей момент ваша голова працює над третім слідом. Це очевидно.

– Хм. Ви маєте рацію. Пан марнує себе на своїй посаді. Ви були б набагато кращим детективом, ніж я.

– Ні. По-перше, ви не знаєте, чи те, що я тут роблю, є схожою роботою. А по-друге, я шахіст. Просто думаю. А пан і мислить, і діє. Крім того, чи є професія детектива вершиною людської кар’єри? Так думають лише молокососи. Крім того, вам щастить. А мені - ні. Мені потрібно дуже тяжко працювати на успіх.

– Попри все, мушу вас привітати, заздрю ​​вашому інтелектові. Але, повертаючись до наших баранів – чи треба ще почекати, що справою Вотцова ще займуться?

– Так, два-три дні. Свята скінчаться, пан зловить другу пташку, ми отримаємо чергові зізнання... Тоді па буде мати певність, а я матиму матеріали, щоб взятися за справу пана колеги.

– У такому разі вибачте за клопіт і бажаю веселих свят!

– Дякую, але я ще не заслужив на свої вільні свята. Тільки через три роки…

– О, ваші плани такі детальні?

– Пан не здогадався?

– Правду кажучи – відразу. Але я не знав, що це буде вже через три роки. Пане генерал-губернатор…

– Тссс! Тепер я повинен панові позаздрити. Носові. І інтелектові. Я мав би краще маскуватися… якщо пан після однієї короткої зустрічі… До побачення.

– До побачення.

Естар Павлович поклав слухавку.

РОЗДІЛ 10

Слідами Станіслава Августа

"Якби не злодії, і графи, й лафуринди,

Візник нізащо не прожив б з своєї дринди".

Фраза з варшавської вуличної пісеньки

Не минуло й двох годин, як йому у груди влучила куля в в саду будинку на вулиці Фрета. Напевно, падіння врятувало йому життя – той, хто стріляв, багаторазовий убивця, був упевнений, що вбив. Він не підійшов перевірити чи добити. Злякавшись гуку револьверу, на який у святковий день мали звернути увагу сусіди, він запанікував і одразу втік. Це правильно, але він не міг передбачити, що за воротами на нього чекає відважний прокурор фон Брюгге. З револьвером, курок якого він звів у той момент, коли з-за стіни почув звук пострілу.

Коли втікач з'явився біля воріт, героїчний таємний радник поцілив йому в ногу і, не чекаючи, пустив у неї кулю. Потім він тримав його під прицілом, поки мешканці не збігли вниз і не з’явився задиханий поліцейський. Пан прокурор передав йому зброю і наказав засвистіти, щоб викликати підтримку, розігнати натовп і доглянути за пораненим. Сам поспішив усередину, де побачив пана Ван Хоутена, який стояв прямо, зневажливо струшуючи зі свого тіла брудний сніг.

– Оце панові пощастило! – гукнув пан Тимофій. - Він хибив? Або пан стрибнув у сніг швидше за кулю? – з іронією зауважив він.

– Ні, не промахнувся. А я не був швидше за кулю, — холодно відповів московський чиновник.

– Не розумію… – відповів ошелешений варшавський юрист.

– Вижив випадково... Пощастило мені, але я просто думав, чи не пора перестати ризикувати, терпіння у долі вже закінчується... – загадково продовжував відповідати Естар Павлович.

– Ні, ні... Розкажіть, пане, нарешті, що сталося! – застогнав від нетерпіння стихійний юрист.

– Нічого особливого, просто коньяк, старий добрий коньяк пропав, і я в ньому промаринувався. – Пан радник засунув долоню у внутрішню кишеню, на рівні грудей, а коли вийняв її, з неї стікала бурштинова рідина. У пальцях він тримав шматок бляхи, який був зім’ятий і весь у дірках та ще й деренчав під час руху. – Я не знав, скільки нам доведеться чекати, щоб побачити студію, чи знайдемо ми якийсь притулок, тому про всяк випадок узяв із собою спеціальну пласку пляшку коньяку, оправлену сталлю – прощальний подарунок від колег зі Скотланд-Ярду за минулорічну справу… Коли я стрибав, вона випала з кишені пальта, тож коли я підвівся, я поклав її в першу кишеню, яка потрапила під руку – цю. А добре ж стріляє скотиняка, попав прямісінько в груди. Прямо в серце. Тільки в мене на серці була пляшка. Куля пробила листовий метал, розбила скло і застрягла всередині… От тільки коньяку шкода… пропав.

Сказавши ці слова, він витяг з-поміж розірваних шматків металу розплющений свинцевий предмет. Фон Брюгге голосно розсміявся:

– Ахіллесової п’яти у вас немає, пане... навіть у грудях. Але пам’ятайте, що Ахіллес теж зазнав смерті…

– Чим він стріляв? – із цікавістю продовжив детектив. – М’яка, слабка куля… Якби застосував звичайну, то мене точно вбив би, пляшка б не зупинила сталеву кулю… Ага, зрозумів! – раптом вигукнув він і витягнув з-поміж листового металу

1 ... 41 42 43 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Царська рокіровка, Мелхіор Медар», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Царська рокіровка, Мелхіор Медар» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"