Читати книгу - "Артур і мініпути"

Отже, вони — одна команда. І підуть разом до кінця, і допомагатимуть одне одному в біді… До речі, біда їх так і не полишила. Точніше, вона поряд.

Набравши в легені побільше повітря, Селенія підтягується, просовує голову і плечі в похмуру діру. Якусь мить вона нерішуче повисає, а потім змахує ногами і зникає в липкій безодні. Затиснувши носа пальцями, Барахлюш пірнає за сестрою.

Артур усе ще не рухається з місця. Йому так не хочеться лізти в ту гидотну діру! Він не має ні сил, ні бажання рятувати примхливу принцесу і вислуховувати теревені її братика. А може, це йому сниться? І зараз прикинеться звичайним хлопчиком — і не буде поруч ніяких мініпутів…

За стіною чути плямкітливі звуки. Ні, це не сон: його друзі вже прокладають шлях у непролазній грязюці. Пора отямитися! І, присоромивши себе за слабкість, Артур з войовничим вигуком лізе в діру.

— Ну, постривай, Упиряко! — кричить він, стрибаючи в морок.

Ось знову хлопчик вимовив заборонене ім'я! Будемо сподіватися, що цього разу фортуна йому усміхнеться.