Читати книгу - "Крижана принцеса"

Плями поту на сорочці Мельберґа збільшувалися з кожним словом.

— Ти ревнував, чи не так? Ми знайшли твої картини, на яких вона зображена, і цілком очевидно, що ви спали. І щоб точно це підтвердити, ми маємо й ваші листи. Твої солодкі жалюгідні любовні листи. Чорт його бери, яке бридке сюсюкання. Що ж вона побачила в тобі? Подивися лише на себе. Ти бридкий і гидкий, та й далеко не донжуан. Єдине пояснення, яке можна знайти, — вона була якоюсь збоченою. І закохалася в старого бридкого й жалюгідного п’яницю. Вона до всіх п’яниць у Ф’єлльбацці залипала чи лише тебе оцінила?

Андерс швидко, як блискавка, зірвався на ноги й кинувся до столу, обхопивши руками шию Мельберґа.

— Ідіоте, я вб’ю тебе! Чортів поліцай!

Мельберґ намагався розтиснути руки Андерса. Він залився рум’янцем, пасмо його волосся звисало на правому вусі. Андерс спантеличено відпустив горло Мельберґа, і вже тоді комісар зміг вдихнути й заспокоїтися. Андерс знову сів на свій стільчик і ненависно подивився на Мельберґа.

— Ніколи не роби так! Чуєш, ніколи! — Мельберґ змушений був відкашлятися, щоби повернути собі голос. — Або ти сидиш, дідько, спокійно, або я запроторю тебе до в’язниці й викину ключі, чуєш?

Мельберґ знову сів, але пильно дивився на Андерса, і в його очах з’явився страх, якого не було раніше. Він помітив, що його охайно зроблена зачіска дуже постраждала, і звичним рухом руки поправив волосся. Комісар намагався вдавати, ніби нічого не трапилося.

— Ну, знову до справи. Виходить, що ви мали інтимні стосунки з убитою Александрою Війкнер?

Андерс щось пробелькотів.

— Вибач, що ти сказав?

Мельберґ знову нахилився над столом, витягнувши перед собою руки.

— Я сказав, що ми кохали одне одного.

Слова відлунювали від стін. Мельберґ глузливо посміхнувся.

— Добре, ви кохали одне одного. Красуня й чудовисько кохали одне одного. Так несхоже. І як довго «ви кохали одне одного»?

Андерс знову щось незрозуміло пробурмотів, і Мельберґ змусив його повторити сказане.

— Ще змалечку.

— Га-га-га. Добре. Але я можу припустити, що ви не мали сексу, коли вам було п’ять років. Тож дозволь мені сформулювати запитання по-іншому. Як давно у вас були інтимні стосунки? Як давно вона терлася об тебе? Як давно ви танцювали горизонтальне танго? Мені продовжувати чи ти нарешті втямив моє запитання?

Андерс ненависно поглянув на Мельберґа, але докладав неабияких зусиль, аби не втратити рівновагу.

— Я не знаю, приблизно рік. Я справді точно не пам’ятаю, я не сидів і не позначав у календарику.

Він струсив кілька крихт зі своїх штанів.

— Ну, раніше вона рідко сюди приїжджала, тож це було нечасто. Я переважно просто її малював. Вона була такою вродливою.

— Що трапилося того вечора, коли вона вмерла? Ви посварилися? Вона не хотіла тобі віддаватися? Чи тебе розлютило те, що вона була при надії? Чи не так? Вона завагітніла, і ти не знав, чи то була твоя дитина, чи її чоловіка. Вона, імовірно, пригрожувала, що тобі ще дістанеться, так?

Мельберґ почувався дуже задоволеним собою. Він був переконаний, що Андерс — убивця, і якщо він лише трохи сильніше натисне на нього, то гарантовано доб’ється зізнання. Безсумнівно. А після розкриття справи всі благатимуть його повернутися до Ґетеборґа. Він спостерігатиме, як вони благають його повернутися до відділення. Звичайно ж, вони запропонують і підвищення, і високу зарплату, якщо він добряче попросить їх про це. Мельберґ задоволено всміхався й лише щойно помітив, що Андерс дивиться на нього широко розплющеними очима. Обличчя Андерса взялося крейдою, і йому забракло повітря. Руки тряслися, їх немов пробирали спазми. І коли Андерс підняв голову й уперше подивився прямо на комісара, то нижня губа Мельберґа затремтіла. Він побачив, що очі Андерса налилися сльозами.

— Брешеш! Вона не могла залетіти.

Його соплі звисали з кінчика носа, і Андерс витер їх рукавом. Він благально дивився на Мельберґа.

— Як не могла? Знаєш, презервативи не надають стовідсоткової гарантії. Вона була на третьому місяці, тож не треба тут прикидатися й влаштовувати концерт. Вона була при надії, і ти дуже добре знаєш, як це трапляється. Чи це була твоя дитина, чи її благовірного, ми ніколи не довідаємося чи як? Прокляття чоловіків, я назвав би це так. Сам був близьким до цього кілька разів, але жодній триклятій бабі не вдавалося довести мене до кінцевої точки, — пробурмотів Мельберґ.

— Не те щоб тебе це стосувалося, але в нас із нею не було сексу понад чотири місяці. Але тепер я не хочу з тобою говорити. Відправляй мене знову в камеру, бо більше я не скажу тобі ані слова.

Андерс сильно шмаркав, і сльози ледь не капали з його очей. Він знову відкинувся на стільці, схрестивши руки, і наполегливо дивився на зачіску Мельберґа, який важко зітхнув, але прислýхався до його вимоги.

— Ну добре, ми ще поговоримо за декілька годин. Але знай: я не вірю жодному клятому слову, яке ти сказав! Подумай про це, доки сидітимеш у камері. Коли ми розмовлятимемо наступного разу, я хочу почути від тебе повне зізнання.

Він дивився, як Андерса повели до камери. Цей смердючий дурень не зізнався. Немислимо. Його козир досі залишився невідкритим і нікому не потрібним. Востаннє, коли чули голос Александри Війкнер, — чверть на сьому п’ятниці двадцять п’ятого січня, а за тиждень після цього її знайшли мертвою. Того дня, коли про неї чули, вона розмовляла зі своєю матір’ю упродовж п’яти хвилин і п’ятдесяти секунд, як стверджує телефонний оператор «Теліа». Це також відповідає тій інформації, яку надав патологоанатом. Завдяки сусідці Даґмар Петрен він мав свідчення, за якими Андерс Нільссон не лише відвідував жертву того п’ятничного вечора рівно перед сьомою годиною, а й заходив до будинку декілька разів наступного тижня. Тоді Александра Війкнер уже лежала мертва у ванній.

Зізнання Андерса Нільссона дуже полегшить роботу Мельберґові, але навіть якщо Андерс виявиться непохитним, то комісар однаково твердо переконаний у тому, що зможе його зламати. Він не тільки має свідчення від пані Петрен на своєму робочому столі, а також звіт про обшук будинку Александри Війкнер. Найцікавішою була інформація про дуже ретельний огляд ванної кімнати, де було знайдено жертву. Не тільки тому, що на підлозі було виявлено засохлу й замерзлу кров, на якій були сліди, що відповідали взуттю