Читати книгу - "Три сили. Як виховують в успішних спільнотах"

Досі ми розглядали патології, притаманні надзвичайній загроженості та контролю імпульсів (у випадку деяких американців азійського походження). Усі носії патологій страждають від завданого ними болю. Так само дитина, інтеріоризуючи тиск батьків, почувається жалюгідною. З іншого боку, асоційована з відчуттям вищості шкода зазвичай падає на інших, і тому цей елемент Трьох сил, мабуть, найодіозніший. Зазіхання групи на вищість були визначальним джерелом пригнічення, війни і геноциду впродовж усієї історії.

Безумовно, групове відчуття вищості може до певної міри здаватися менш огидним, коли слугує щитом від упереджень і ворожості більшості. Всі надзвичайно успішні групи в Америці — це етнічні або релігійні меншини. Легше уникнути кари за відчуття вищості, коли твоя група є меншиною у суспільстві, що плекає щодо вас задавнену ворожість або підозру. Американські групи Трьох сил, так би мовити, граються з вогнем, однак не можна забувати про темний зворотний бік їхнього відчуття вищості.

«Глибоке відчуття гордості за китайську культуру» може легко перерости у загрозу: «Якщо одружишся не з китаянкою, ти нам більше не син». Антисіоністи на кшталт Ноама Чомскі вказують на те, що єврейські поселенці у Палестині на початку ХХ століття дивилися на місцевих арабів з презирством, називаючи їх «напівварварським народом», «дикунами», «безчесними» і «боягузами»694. Перська вищість означає, що всі інші мешканці Близького Сходу нижчі. Наполягання багатьох кубинців, що вони «не латиноамериканці» містить приховані конотації. Іммігрантів з Карибських островів і Африки часто звинувачують у зневажливому ставленні до американських темношкірих695. Спільною для багатьох іммігрантських груп у Сполучених Штатах хворобою є те, що творячи власну ідентичність або прагнучи, щоб їх визнали інші американці, вони надто часто вдаються до сумнозвісної расистської зарозумілості. «Рухатися до мейнстримної Америки — завжди означає повірити у міф про те, що темношкірі американці —  справжні заброди, —  пише Тоні Моррісон. —  Хай якою була би етнічна або національна приналежність іммігранта — головним ворогом для нього неодмінно буде афроамериканець»696.

Мормонське відчуття вищості викликає не більше обурення, ніж будь-яке інше — певною мірою навіть набагато менше, адже їхня церква відкриває двері людям всіх рас і навертає мільйони вірян у всьому світі. Воно містить особливу рису, на яку варто звернути увагу. Відчуття вищості групи не завжди рівномірно розповсюджується на всіх її членів. Воно може вивищувати один клас людей над іншим усередині групи.

Офіційно мормонство стверджує, що чоловіки і жінки духовно рівні, але так само, як у католицизмі, жінок усунено від священства, а отже і від верхніх щаблів церковної ієрархії697. Жінки ніколи не були представлені на Кворумі дванадцяти апостолів (головному керівному органі Церкви Ісуса Христа святих останніх днів) або в Першій президії — найвищому органі всієї церкви. Церква не приховувала своїх очікувань від жінок. У 1987 році президент церкви Езра Тафт Бенсон проповідував: «На початку Адамові — а не Єві — було сказано заробляти хліб у поті чола свого. На противагу поширеним переконанням, покликання матері — бути вдома, а не на ринку праці» 698.

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років з університету Бриґама Янґа витіснили професорок, які пропагували гендерну рівність і критикували мормонський сексизм. Деяких мормонських лідерок відлучили від церкви через їхні феміністичні погляди699. У 1995 році Церква оприлюднила «Послання світові»700, яке більшість мормонів вважають мало не священним писанням. У ньому стверджується, що «шлюб між чоловіком і жінкою дуже важливий для [Господнього] вічного плану» і що «за Божественним призначенням, батьки мають стояти на чолі своїх родин» і «відповідати за те, щоб забезпечувати їх необхідним для життя», а «матері відповідають передусім за плекання дітей».

Авторка «Книги мормонської дівчини» Джоанна Брукс зворушливо пише про свій стан побожної вірянки, чия переконаність, що жінки повинні мати однакові з чоловіками можливості й прагнення, розсварила її із церквою:

Упродовж багатьох років я плакала701 щоразу, коли заходила у мормонський дім прихистку[42]… Плакала, бо церква покарала мене й інших жінок, таких людей, як я, зробивши нас вигнанками серед своїх… Як мені бракувало тієї приналежності, яку я мала, коли була юною мормонською дівчиною — простим робочим елементом великого мормонського плану спасіння, усміхненим втіленням нашої блискучої винятковості. Натомість виявилося, що я — уперта мормонка, яка важко торує шлях свого духовного виживання…

Мормони аж ніяк не забороняють жінкам бути успішними в навчанні або роботі. Нещодавно церква продемонструвала поступ, розширюючи можливості жінок ставати місіонерками. У 2012 році вона проголосила, що жінки можуть брати участь в місіях, починаючи від дев’ятнадцяти років (раніше — від двадцяти одного). Також для жінок було створено нову керівну посаду («лідерська сестра-наставниця»)703. Утім мормонська патріархальність іще існує, надбудовуючи додатковий рівень відчуття вищості для мормонів-чоловіків. За теорією Трьох сил, це має допомогти їм досягти успіху, однак це відбувається деякою мірою коштом мормонських жінок.

Якщо сучасним американцям нерівність статей у мормонстві здається відсталістю, потрібно пам’ятати, що нерівність і навіть нетерпимість притаманні майже всім успішним групам Америки. Темний бік будь-якого відчуття вищості — схильність до фанатизму, снобізму, замкненості або обмеженості поглядів — тобто нетерпимості до інших груп і способів життя.

Така нетерпимість у багатьох випадках взагалі становить умову існування групи. У найпрактичнішому вимірі етнічні або релігійні групи можуть зберегти свою ідентичність, лише забороняючи одруження «по за племенем». Саме з цієї причини американські євреї, які загалом дуже часто одружуються із неєвреями, побоюються, що через ці шлюби євреї зрештою розчиняться серед інших704. У східноазійській та індійській культурах традиційними є табу на одруження поза своєю групою705, хоча у США важко підтримувати цю традицію. (Для китайців, які ще пам’ятали масове зґвалтування і різанину в Нанкіні, одруження з японцем чи японкою означало анафему, а нині шлюби між азійцями різних національностей стають дедалі поширенішими, особливо в Каліфорнії706). Ці групи виживають зі своїми цінностями, переконаннями, уявленнями про себе і шлюбами лише через свою нетерпимість і заперечення рівності всіх людей, і групи з найсильнішим відчуттям вищості мають найбільше шансів вижити.

Навіть коли Три сили функціонують порівняно надійно як машина досягнення успіху і не спричиняють очевидної шкоди або неврозів, вони все одно можуть сковувати — через те, як