Читати книгу - "Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику"

СІРІЗА відмовилася, від своїх популістських поглядів, коли зіткнулася з владою «Трійки». Вона стала ще однією лівоцентристською партією з амбіціями покрокового зростання. Але на момент, коли СІРІЗА відмовилася від популізму, вона вже витіснила ПАСОК. «Подемос» так не пощастило. Коли Сапатеро поступився «Трійці», ІСРП утратила підтримку, однак вона залишилася однією з двох основних партій Іспанії, і на червневих виборах «Подемос» не вдалося її потіснити. Тож поки СІРІЗА в умовах подальшого спаду в Греції має вирішувати, якій керувати країною, «Подемос» мусить показати, що вона може повернути собі те, що винесло її на вершину влади в Іспанії.

Під час єврокризи ліві популістські об’єднання з’являлися передусім на півдні, тоді як праві найкраще почувалися в північній та центральній Європі. Значною мірою це було зумовлено зростанням там імміграції. У 2014 році до Європи з Близького Сходу та Північної Африки в’їхали 280 тис. мігрантів; 2015 року їхня кількість перевищила мільйон. 2000 року 7,1 % данців були іммігрантами в першому чи другому поколінні; 2016 року цей показник становив 12,3 %. Іммігранти у Швеції становлять 22,2 % населення. До Великої Британії 2015 року прибуло 630 тис. іммігрантів, що в перерахунку на населення США становило б 3,2 млн іммігрантів, які теоретично мусили б заїхати до США впродовж того року.

Зростання імміграції збіглося зі збільшенням кількості терористичних атак, особливо на півночі. З грудня 2010 року до березня 2016 року в Європі відбулося дев’ять великих атак. Чотири найжахливіші сталися в останні два роки: у січні 2015 року бійня в редакції Charlie Hebdo в Парижі забрала життя 20 людей; під час терактів ІДІЛ у листопаді 2015 року в Парижі було вбито 137 осіб; у Брюсселі в березні 2016 року під час атаки ще трьох терористів-смертників ІДІЛ загинуло 35 осіб; у липні в Ніцці вантажівка в’їхала в натовп людей на День здобуття Бастилії, убивши 85 осіб. Крім того, відбулися також сексуальні злочини за участі біженців та іммігрантів із Близького Сходу й Північної Африки — найбільшого розголосу набули події в Кельні в новорічну ніч 2015 року. Усе разом — потік іммігрантів, терористичні акти та сексуальні злочини — стали підтвердженням двадцятирічної агітації правих популістів проти іммігрантів та мусульман.

Ліві популістські групи розрослися в найменш заможних європейських країнах. Правий популізм знайшов прихисток у деяких успішних державах. Це країни, де іммігранти та шукачі притулку прагнули жити. Данія — держава з однією з найефективніших у світі економік. Вона має другий найвищий ВВП на душу населення в Європейському Союзі, поступаючись тільки Люксембургу. У 2016 році рівень безробіття тут становив лише 4,6 %. Велика рецесія її майже не зачепила. Очікувалося, що її соціал-демократичний уряд легко буде переобраний під час виборів у червні 2015 року. І «Соціал-демократи» справді отримали 26,3 %, найвищий результат з-поміж усіх партій у цих виборах, тимчасом як показник їхньої традиційної опозиції — Ліберальної партії Данії — впав на 7 процентних пунктів, до 19,5 %. Але Данська народна партія, що виступає за контроль кордонів, подальше обмеження імміграції та критичний підхід до ЄС, піднялася з 12,3 % у 2011 році до 21,1 % у цьому ж голосуванні. У неї в руках був ключ до правлячої більшості, тож, заручившись неофіційною підтримкою лібералів, вона змогли усунути соціал-демократів і сформувати уряд.

Фактично Народна партія не приєдналася до уряду лібералів, оскільки не погодилася з їхньою пропозицією зменшити податки на багатих. Як пояснив Кеннет Крістенсен Берт, який приєднався до партії на самому початку і зараз є членом парламенту та спікером партії, «проблема полягала втому, що „Ліберальний альянс“[307] наголосив прем’єр-міністрові, що той мусить забезпечити зниження податків на найбагатших людей цієї країни. Ми не ввійдемо до уряду на основі зниження податків для найбагатших»[308]. Як і інші праві популісти, Народна партія послідовно підтримала державу загального добробуту та ідею, що витрати мають спрямовуватися лише на громадян Данії. По суті, Берт визнав, що в цьому питанні вони ближчі до соціал-демократів. Однак вони розійшлися із соціал-демократами й погодилися з лібералами щодо неприпустимості надання шукачам притулку права постійного проживання в Данії. «Якщо ми не регулюємо імміграцію, немає сенсу регулювати все інше», — каже Берт.

В обмін на неформальну підтримку Народної партії ліберали прийняли порядок денний Народної партії щодо іммігрантів, біженців та ісламу. Вони скоротили допомогу біженцям та іммігрантам на 45 %; розпорядилися ввести свинину до меню шкіл і дошкільних закладів (усупереч забороні на споживання свинини в ісламі); вони видали припис про конфіскацію в біженців готівки та цінностей, вартість яких перевищує $1450 (цей крок сильно нагадує конфіскацію нацистами цінностей у євреїв). У цих жорстких положеннях відбилися суттєві народні погляди.

Згідно з опитуванням однієї газети, проведеним у січні 2016 року, 70 % данців уважали, що біженці — найважливіша з проблем, із якими стикається країна, а 37 % висловилися проти того, щоб і надалі надавати біженцям дозвіл на проживання[309]. Данські політичні експерти, політики та журналісти, зокрема й опоненти Народної партії, говорили мені, що очікують політичного успіху Народної партії. «Гадаю, скоро вони здобудуть владу», — сказав Рене Офферсен, знаний юрист, член Консервативної партії[310].

Австрія, як і Данія, — доволі заможна країна. У