Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"

– Не співає! Солить капусту, огірки і помідори.

Полковник нарешті одружився. Чує вранці, як теща навчає доню:

– Ніколи не клади яйця на срібло, воно від цього потьмяніє.

– Вік живи, вік учись, – сказав полковник і переклав свій срібний портсигар з кишені штанів до кишені кітеля.

Теща:

– От ми їмо одні й ті ж макарони, ти – тонкий, як цвях, а я – товста, як…

Зять:

– Тому, що я їх їм вподовж, а ви – впоперек…

– Моя жінка з тещею наче змовились! Вже два дні мені доказують, що корисно їсти все сире!

– Мої теж не люблять готувати!

Свекруха вчить невістку хліб у печі пекти. Невістка ставить просто.

– Не туди! – каже свекруха.

Невістка ставить праворуч.

– Не туди!

Невістка ставить ліворуч.

– Та не туди ж!

– А куди ж, мамо?

– Сама не знаю куди, але не туди!

Купила жінка в магазині редуктор до газового балона. Чоловік лаштує і ніяк не виходить. Аж подивився – він без різьби.

– Що ти купила? Він же без різьби!

А свекруха тут як тут:

– Бачиш, яка роззява! Поки несла з магазина – різьбу загубила!

На весіллі:

– Тітко Галю, заспівайте ще!

– Ой, людоньки, не просіть більше! Бо як співатиму, то захрипну, і не зможу невістку як слід вилаяти.

Свекруха:

– А що, Марійко, треба, щоб смачний борщ удався?

Невістка:

– Незлу свекруху і голодного чоловіка.

Свекор:

– Хто винен, що молоко збігло?

Свекруха:

– Невістка!

– Та ж її вдома нема!

– Але ж он спідниця висить!

Їдуть на возі молоді ще чоловік і жінка, а з ними жінчина мама. Дорога погана, на грудках трясе – жах!

– Мамо, – каже зять, – сідайте позаду, хай вас тільки два колеса трясе, а ти, жінко, сідай посередині, хай тебе усі чотири колеса трясуть!

Сів обідати син з тещею і молодою жінкою, відрізав тоненький шматок хліба, дав тещі і примовив:

– Дивіться, мамо, щоб не переломився.

А жінці відрізав грубенький кавалок:

– їж, щоб тебе розірвало!

– Татку, а чому богиня перемоги зображується у вигляді жінки?

– Виростеш, синку… Оженишся… Тоді зрозумієш…

– Ти сказав жінці, що вона дурна. Бачиш, плаче? Скажи їй, що ти жалкуєш з того! – сварить теща зятя.

Зять:

– Мила моя, я дуже жалкую з того, що ти дурна.

Зима. Жінка прийшла з роботи.

– Милий! – тулиться до чоловіка. – Як холодно в хаті! Коли я була малою, мама мене завжди до себе пригортала.

– Ні, ні! Не треба маму викликати! Ще нам тещі серед зими не вистачало!

– Доню, твій Микола затримався у нас вчора допізна! Мама тобі нічого не казала?

– Казала, що чоловіки нітрохи не змінилися…

– Доню, щось ви довго кожного вечора з Микитою сидите там на кухні!

– Тату! Ми тільки п'ємо каву, і він іде додому!

– То скажи йому, щоб не забирав мою вранішню газету!

– Іване! – каже батько дівчини її кавалерові. – Хочу