Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Містер Мерседес 📚 - Українською

Читати книгу - "Містер Мерседес"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містер Мерседес" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 144
Перейти на сторінку:
чув, так одного разу сказав мій батько, і мама наказала йому

замовкнути з расистськими теревенями.

— Угу.

Друзі Джерома, ті, що чорношкірі, мабуть, називають Цукрові Пригірки

також Вайтвілем, що додає Ходжесу впевненості в тому, що принаймні з

топографією він не помилився.

Оделл зупиняється проінспектувати квіти місіс Мельбурн. Джером відсмикує

його геть, перш ніж пес залишить там свій підпис.

— Ну, як там не є, — продовжує Ходжес, — та його давня пані-подружка має

квартиру в кондомініумі в районі Бенсон-Парк — це Віланд-авеню, Бренсон-

стрит, Озерна авеню, та частина міста.

— Теж гарно.

— Йо. Він приїздить до неї три-чотири рази на тиждень. Пару разів на

тиждень він водить її десь повечеряти або в кіно й залишається в неї на

ніч. Коли так робить, він залишає машину — добру машину, «бімер»[167] —

на вулиці, тому що район там порядний, добре контролюється поліцією, повно отих потужних дугових натрієвих ліхтарів. А ще й парковка там

безкоштовна від сьомої вечора до восьмої ранку.

— Мав би я «бімера», я ставив би його там в якомусь з гаражів і навіть не

думав би про безкоштовну парковку, — каже Джером і знову тягне за шворку.

— Оделл, припини, пристойні собаки не їдять з риштака.

Оделл озирається через плече і пускає одне око під лоба, немов кажучи:

«Звідки тобі знати, що роблять пристойні собаки».

— Ну, в багатих людей іноді бувають дивні уявлення про економію, — мовить

Ходжес, думаючи про пояснення місіс Т. причин, чому вона саме так робила.

— Якщо ви так кажете.

Вони вже майже дійшли до торговельного центру. Спускаючись з пагорба, вони чули дзеленькання морозивного фургона, одного разу зовсім близько, але воно знову затихає, коли водій, Містер Смаколик, прямує до кварталу

новобудов північніше Харпер-ровд.

— Отже, якось ввечері у четвер той парубок, як звичайно, приїздить із

візитом до своєї пані. Він ставить машину, як звичайно — щойно закінчився

діловий день, там повно всякого роду парковочних місць, — і замикає

машину, як звичайно. Вони з його пані йдуть пішки неподалік, до

ресторану, приємно там вечеряють, потім ідуть назад. Його машина стоїть

на тому ж місці, він її бачить, перш ніж вони заходять у дім. Він

проводить ніч зі своєю пані, а коли виходить звідти вранці…

— Його «бімер» сказав бувай-бувай.

Вони тепер уже стоять перед морозивною крамничкою. Поряд з нею стояк для

велосипедів. Джером прив’язує до нього шворку Оделла. Пес лягає, поклавши

голову собі на лапи.

— Ні, — каже Ходжес, — машина стоїть. Йому думається, що це збіса добра

версія того, що насправді трапилося. Він уже майже сам собі вірить. — Але

носом в інший бік, бо тепер вона припаркована на іншому боці вулиці.

У Джерома злітають вгору брови.

— Йо, розумію. Дико, правда? Отже, той парубок іде через вулицю до неї.

Машина на вигляд у порядку, вона міцно замкнена, якою він її й залишив, просто стоїть в іншому місці. Тому перше, що він робить, перевіряє, де

його ключ, і гоп — той так само у нього в кишені. То що ж там, чорти його

забирай, трапилося, Джероме?

— Не знаю, містере Х. Це як з якогось оповідання про Шерлока Голмса, авжеж? Справжня проблема на три люльки[168].

На обличчі в Джерома гуляє легенька посмішка, якої Ходжесу годі

інтерпретувати, і він не впевнений, що вона йому подобається. Це

розуміюча посмішка.

Ходжес видобуває в себе з «Лівайсів» гаманець (костюм — то гарно було, але яке ж це полегшення, знову вбратися в джинси й пуловер з логотипом

«Індіанців»). Вибирає п’ятірку і вручає Джерому.

— Піди купи нам морозива. Я поки поняньчуся з Оделлом.

— Цього не обов’язково робити, він і так слухняний.

— Не маю щодо нього сумнівів, але поки ти стоятимеш в черзі, у тебе буде

час поміркувати над моєю маленькою проблемою. Уяви себе Шерлоком, можливо, це допоможе.

— Окей, — тут вигулькує Тайрон Екстазний Кайф. — Тіки ви тута Шерлок! Моя

є докта Вацсон!

13

На дальнім кінці Ганновер-стрит є скверик. Коли загорається «ЙДІТЬ», вони

переходять вулицю, займають лаву і спостерігають, як зграйка юних

підлітків з розкошлаченим волоссям ризикують своїми життями й кінцівками

в утопленому бетонному скейтборд-треку. Оделл поперемінно позирає то на

тих хлопчаків, то на ріжки морозива.

— Ти сам ніколи отакого не пробував? — питається Ходжес, киваючи на

шибайголів.

— Ні, сар! — Джером відповідає йому диким поглядом. — Моя ж чорний. Моя

проводить час — закидувать м’яча в кружала та ганять по біговій доріжка в

школі! Наші, чорні хлопи, задуже скорі, увсенький світ то зна.

— Мені здавалося, я просив тебе залишити Тайрона вдома.

Ходжес пучкою знімає з ріжка трохи морозива і простягає скрапуючий палець

Оделлу, який живо його очищає.

— Іноді той хлоп просто сам нарисовуєця! — оголошує Джером. І після того

Тайрон пропадає, як і не було. — Нема ніякого того парубка, ні його пані

нема, нема ніякого й «бімера». Ви розказуєте про Мерседес-Кілера.

Ось тобі й навигадував.

— Припустімо, що так.

— Містере Ходжес, ви ведете власне розслідування?

Ходжес обдумує відповідь, і то дуже ретельно, потім повторює свою

попередню фразу:

— Припустімо, що так.

На треку хлопчак падає зі свого скейтборда і підхоплюється з

«асфальтовими болячками» на обох колінах. Один із приятелів об’їжджає

його майже впритул довкола, глузуючи. Хлопчак з «Асфальтовими Болячками»

проводить долонею по одному з закривавлених колін, бризкає віялом

червоних крапель на Хлопчака Глузливця і котиться геть з криками: «СНІД!

СНІД!» Хлопчак Глузливець котиться за ним навздогін, тільки тепер він

Хлопчак Сміхун.

— Варвари, — бурмоче Джером. Він нахиляється почухати за вухом Оделла, потім випрямляється. — Якщо ви бажаєте про це поговорити…

У замішанні Ходжес каже:

— Не думаю, щоб на цьому етапі…

— Розумію, — каже Джером. — Але я справді поміркував над вашою проблемою, поки стояв у черзі, і маю запитання.

— Так?

— Той ваш вигаданий парубок з «бімером», де його запасний ключ?

Ходжес сидить дуже тихо, думаючи, який же меткий цей хлопець. Потім він

помічає цівку рожевого морозива, що стікає з одного боку його вафельного

ріжка, і злизує її.

— Скажімо, він заявляє, що ніколи його не мав.

— Як та жінка, якій належав той «мерседес».

— Так. Саме так, як це було тоді.

— Пам’ятаєте, як я казав про мою маму, що

1 ... 41 42 43 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містер Мерседес"