Читати книгу - "Не моя проблема, Наталия Згама"

Я засинаю в ліжку Джеймса. Ми надуркувалися і втомилися, а хлопець був настільки переконливим, що я не захотіла повертатися в свою нову спальню. 

Вранці за звичкою встаю рано, та бігати не планую. Краще трохи розберу речі - теж свого роду тренування для м'язів.

Джеймс залишається мирно спати, а я вислизаю з його ліжка, надягаю свій топ і штани, після чого йду до себе. Кімната не дуже велика, але в ній є абсолютно все, що потрібно: простора шафа, письмовий стіл, комод з дзеркалом над ним, книжкові полиці, прибиті до стіни. Розкриваю першу коробку, в якій лежать різні дрібниці, на зразок книг і аксесуарів. Краще відразу почати з одягу, адже ввечері мені не буде у що переодягнутися - доведеться шукати в валізі, та до того ж, швидше за все, речі будуть пом'ятими і їх доведеться прасувати. Оскільки у мене є трохи часу, займуся цим зараз.

Відставляю коробку в бік, перемикаючи увагу на валізу. Вона така величезна, що дивуюся як взагалі її тягла до машини, коли їхала з дому. На мою метушню з речами йде години півтори, але, все ж, я з ними справляюся. За цей час мені на телефон приходить два повідомлення про скасування замовлень. Я цього чекала, адже ці люди були знайомими Регіни, тільки все одно від цього не легше. Я втрачаю замовлення, а значить і гроші, які могла б відкласти. Ще слід зібратися з думками, та зателефонувати сестрі, запитати як у неї справи.

У цьому переїзді є багато плюсів. Можна сказати, що я мріяла вирватися з-під опіки Регіни і жити окремо. Тільки тепер доведеться вигадувати інші способи заробітку. Якщо вийде, я не закину фотосесії, адже вони оплачуються дуже добре. Але, подивимося скільки людей відмовиться від моїх фотографій. Тепер навіть той знімок, який був придбаний на виставці не дає мені гарантії того, що я отримаю нову роботу.

В кімнату обережно стукають.

- Заходьте!

На порозі з'являється сонний Джеймс з чашкою кави в руках.

- Привіт.

- Добрий ранок.

- Тримай, ось. Зробив для тебе каву, тільки не знаю яку любиш. Довелося імпровізувати.

- Ого. Дуже мило з твого боку. Спасибі! - приймаю чашку і роблю ковток. - Солодко.

Джеймс ніяково посміхається, сідаючи на край ліжка.

- Яку ти любиш каву?

- Без цукру або з однією ложкою. А ти?

- Люблю солодку. Чим сьогодні займешся?

- Відразу університет, а потім піду працювати.

- У студію?

- Ні. Я ще підробляю в нашій бібліотеці.

- А, здається я вже щось чув про це. Містер Льюїс класний.

- Згодна.

- Хочеш, можемо поїхати до університету разом?

- Правда? - я відразу хочу погодитися, але потім згадую про невеликі незручності з автомобілем. - Боюся не вийде. Мені потрібно буде добиратися якось до будинку, а повернуся я, швидше за все, пізно.

- Я міг би тебе забрати.

- Не варто, Джеймс, дійсно. Це зайва морока.

Хлопця трохи зачепила моя відмова, але в мені немає впевненості у тому, що він не забуде про мене, а від когось залежати я не люблю, в принципі.

- Тоді, може, поснідаємо?

- Хороша ідея. Я щось приготую.

- Ти вмієш готувати?

- Не те, щоб вмію, але дещо зможу придумати.

- Несподівано. Я тобі допоможу.

- Вийду через декілька хвилин. Тільки переодягнуся.

- Звісно. Чекаю тебе на кухні.

Я готую для нас сніданок, а Джеймс допомагає нарізати овочі і накладати їжу на тарілки. Є в цьому щось символічне. Я до сих пір не дуже розумію хто ми з ним один для одного, зате точно знаю, що коли ми поруч - забуваються всі труднощі.

Весь цей тиждень я намагаюся впорядкуванням власного життя, яке змінило перебіг. Відвідую заняття, вивчаю танець з Джеймсом, роблю одну єдину фотосесію з Лукасом. Схоже, хлопець, не помічаючи мого ентузіазму, теж трохи охолов, і більше не кликав на прогулянки. Занадто швидко я визначила його в зону дружби, навіть не давши шансу дізнатися себе ближче.

Працювала в бібліотеці я тепер кожен день. Містер Льюїс був просто щасливий від того, що у нього є помічниця, та й поговорити було з ким. У вільні хвилини я могла говорити з Джанет, та тільки поки що не наважилася їй зателефонувати. Сестра відразу відчує, що я чогось не договорюю, а я поки що не готова розповісти про те, як пішла жити окремо від матері. Справа не в зміні місця проживання, а в тому, що Джанет прекрасно мене знає і буде переживати. Наполягатиме на тому, щоб я перестала працювати для її операції, а зайнялася своїм життям. Я ніколи такого не зроблю, але засмучувати її не хочу.

І залишається Джеймс ... Ми весь тиждень з ним практично не бачилися. Я поверталася додому пізно, коли він уже сидів у себе в кімнаті. Після нашої раптової близькості, мені було болісно думати про те, що хлопець не надав їй особливого значення в той час, коли я не могла викинути з голови цей маленький досвід. Боячись подумати про те, що він продовжує зустрічатися з Крістою, я спеціально обідала в бібліотечній підсобці, а не в їдальні, кажучи подругам, що у мене багато роботи у містера Льюїса, і мені простіше пообідати неподалік. Поки що вони мені вірили.

Найдивнішим було те, що від мене не відмовилися замовники, не рахуючи тих двох, які повідомили про це по телефону. Заявки на нову рекламу колекцій приходили безпосередньо мені на електронну пошту, і це було чудово! Значить, Регіна помилялася на рахунок того, що тільки вона пробивала мене в світ моди. Це робила я сама! Саме мої труди змушували цих людей звертатися до мене знову.

Поки що не вдавалося відшукати звичний робочий ритм, адже на таку кількість фотосесій мені був потрібний фотограф. У вільні вечори я намагалася когось відшукати по запропонованих посиланнях на сторінки, але ці спроби не увінчалися успіхом. Хлопці були або занадто зайняті, або пропонували лише одноразові зйомки, без укладення договору. На даному етапі це залишалося найбільшою проблемою. Лукас не міг постійно мене знімати, а без другого фотографа всі мої замовлення не мають сенсу.

У суботу, коли я вже думаю, що зможу повалятися в ліжку, мені дзвонить Шейл. Джеймса не було вдома весь сьогоднішній день, і я засумувала тому, що в голову лізли найнеприємніші картинки, де він цілується з Крістою або займається сексом з випадковою подругою ... Тому, коли бачу на екрані телефону ім'я подруги, радію майбутній розмові.