Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Випробування невинуватістю 📚 - Українською

Читати книгу - "Випробування невинуватістю"

408
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Випробування невинуватістю" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 56
Перейти на сторінку:
довше, просто дожила до мого подорослішання, до того, коли я стану трохи впевненішою, – ми могли б стати друзями. Я б раділа її допомозі та пораді. Але… але я не могла цього терпіти, бо, бачте, через це почувалася такою нікчемною, такою дурною. Усе, що я робила, йшло не так, і я сама бачила, що скоюю дурниці. Я скоювала їх тільки тому, що прагнула заперечити, довести, що я хтось. А я була ніким. Я була начебто рідина. Так, це вдале слово, – наголосила Естер. – Це саме те слово. Рідина. Ніколи надовго не набувала жодної форми. Просто набирала різних форм, образів – образів людей, якими захоплювалася. Розумієте, я сподівалася, коли втечу, і стану артисткою, і закручу роман з…

– То ви знайдете саму себе чи хоча б відчуєте себе кимось?

– Так, – погодилась Естер. – Саме так. Звісно, тепер я усвідомлюю, що поводилася, як нерозумна дитина. Проте, докторе Калґарі, ви навіть не уявляєте, як я хочу, щоб мама зараз була живою. Адже це так несправедливо – несправедливо щодо до неї. Вона так багато для нас зробила й так багато нам дала. А ми натомість не дали їй нічого. І тепер уже надто пізно. – Вона замовкла. – Ось чому, – підсумувала вона, раптово збадьорившись, – я вирішила більше не бути дурненькою та інфантильною. І ви допоможете мені, чи не так?

– Я вже пообіцяв, що зроблю все на світі, щоб вам допомогти.

Естер мило йому всміхнулася.

– Опишіть мені, – попросив він, – що саме відбувається.

– Саме те, що я й передбачала, – почала дівчина. – Ми всі глипаємо один на одного, щось собі мудруємо і нічого не знаємо. Батько дивиться на Ґвенду й думає, що, можливо, то вона. Вона невпевнено дивиться на батька. Сумніваюся, що тепер вони одружаться. Все зіпсовано. Тіна вважає, що Мікі якось до того причетний. Не знаю чому, бо того вечора він був відсутній. А Кірстен припускає, що це вчинила я, тож намагається мене захистити. І Мері – це моя старша сестра, з якою ви не зустрічалися – підозрює, що це зробила Кірстен.

– Естер, а ви як думаєте? Хто це зробив?

– Я? – злякано спитала Естер.

– Так, ви, – наполіг Калґарі. – Думаю, ви розумієте, як мені важливо це знати.

Естер простягнула руки.

– Не знаю, – слізно вигукнула вона. – Я просто не знаю. Я… Це жахливо, але я боюся всіх. Складається враження, що кожен приховує ще одне обличчя. Лиховісне, незнайоме обличчя. Я не впевнена навіть, що батько – це батько. А Кірстен говорить, що я нікому не повинна довіряти, навіть їй. Я дивлюся на Мері та відчуваю, що нічого про неї не знаю. І Ґвенда – мені завжди подобалася Ґвенда. Я раділа, що батько збирається з нею одружитися. Але тепер я більше не впевнена в Ґвенді. Я сприймаю її як якусь інакшу, безжалісну і мстиву. Я не знаю, хто є хто. І всі навколо страшенно нещасні.

– Так, – погодився Калґарі, – я добре це собі уявляю.

– Так багато нещастя, – додала Естер, – що я навіть відчуваю: убивця теж нещасний. І йому, мабуть, зараз найгірше… Як ви гадаєте, це можливо?

– Гадаю, можливо, – сказав Калґарі. – Проте сумніваюся… Звісно, я не експерт, однак сумніваюся, що вбивці спроможні бути нещасними.

– А чому ні? Як на мене, це найгірше відчуття: знати, що ти когось убив.

– Так, – підтвердив Калґарі, – це страшна річ. Тому, вочевидь, лише два типи людей можуть бути вбивцями. Такі, кого не страшить когось убити, такі, хто каже собі: «Ну, звісно, жаль було це робити, але так було потрібно для мого благополуччя. Зрештою, це не моя вина. Я просто повинен був це зробити». Або ж…

– Так? – спитала Естер. – Який інший тип убивць?

– Зауважте, це лише мої припущення, я не знаю, проте припускаю, що якби ви були, як ви це називаєте, іншим типом убивці, то не змогли б жити зі своїм нещастям від того, що ви зробили. Ви тоді мусили б або ж зізнатися, або переписати для себе цю історію. Звалити провину на когось іншого, зі словами: «Я б ніколи так не вчинила, якби таке-от не сталося. Я не вбивця, тому що я не хотіла цього робити. Просто так сталося, це не я, просто така доля». Ви розумієте, про що я?

– Так, – відповіла Естер, – і це дуже цікаво. – Вона прикрила очі. – Я просто намагаюся думати.

– Так, Естер, – погодився Калґарі, – думайте. Думайте якомога глибше, оскільки, щоб допомогти вам, я мушу бачити все вашими очима.

– Мікі ненавидів матір, – повільно промовила Естер. – Завжди ненавидів… Хтозна-чому. Тіна, здається, любила її. Ґвенда не любила. Кірстен завжди була лояльною до матері, хоча не завжди визнавала мамину слушність щодо всього, що робила. Батько… – вона надовго замовкла.

– Так? – підказав Калґарі.

– Батько дуже змінився, – знайшлася з відповіддю Естер. – Після маминої смерті, знаєте, він став зовсім інакшим. Не таким, так би мовити, відстороненим. Він став більш людяним, більш живим. Але тепер він повернувся в тінь, і до нього не дістатися. Я не знаю, що він відчував до мами, справді не знаю. Гадаю, коли вони одружувалися, він її любив. Вони ніколи не сварилися, але я не знаю, що він до неї відчував. О, – вона знову махнула руками, – нікому ж не відомо, що відчувають інші, хіба ні? Я про те, що ховається за їхніми обличчями, за їхніми добрими повсякденними словами? Можливо, вони сповнені ненависті, любові чи відчаю, а нікому не відомо! Це страшно… О, докторе Калґарі, це страшно!

Він узяв її руки в свої.

– Ви більше не дитина, – заговорив він. – Тільки дітям буває страшно. Естер, ви доросла. Ви – жінка. – Він відпустив її руки й тим самим тоном продовжив: – Ви маєте де зупинитися в Лондоні?

Естер розгубилася.

– Мабуть, що так. Я не знаю. Мати зазвичай зупинялася в «Кертісі».

– Ну, це дуже хороший, тихий готель. На вашому місці я б поїхав туди та забронював собі номер.

– Я зроблю все, що скажете, – запевнила Естер.

– Гарна дівчинка, – похвалив Калґарі. – Котра година? – Він поглянув на годинник. – О, вже майже сьома. Припустімо, ви зараз підете та забронюєте собі номер, а я приїду приблизно за чверть до восьмої, щоб запросити вас на вечерю. Як вам таке?

– Звучить чудово, – погодилась Естер. – Ви це серйозно?

– Так, – відповів Калґарі, – я серйозно.

– А потім що? Що далі? Я ж не можу залишитися в «Кертісі» назавжди?

– Ваш обрій, здається, завжди межує з нескінченністю, – промовив Калґарі.

– Ви смієтеся з

1 ... 42 43 44 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випробування невинуватістю», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Випробування невинуватістю"