Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Цим малоліткам вчора дуже пощастило! Сьогодні я б їх спалив до Некрилатих Богів, без жодних розпитувань! Друзі дитинства... Чому мене прямо рве на дрібних ящірок, як тільки уявлю, що до Ксі хтось посміє підійти? Можливо, повертатися до Академії - погана ідея?

Фрай сказав, що незабаром прибуде додаткова охорона. Я особисто кожного перевірю та проінструктую: нікого близько до Ксі не підпускати, і самим не підходити!

Ловлю себе на тому, що вже частково обернувся і, здається, знову налякав Ксі. А вона так довірливо до мене притискалася під ранок! Після того як… Мій дракон навіть замуркотів від задоволення. Я давно не відчував його таким щасливим!

- Ксі...

- Так, мій чоловік?

Ух, як мене перекосило всередині від цього її "Мій чоловік"! Але ж я сам наполягав на такому зверненні! Ось тепер і відгрібаю! І це ось: "Ви", "Вам"? Хочу, щоб мене вже перестала боятися! Вночі я був ніжний і тепер розраховую хоч на якусь взаємність! Але, здається, я надто багато встиг наробити раніше, і Ксі так просто не вибачить мені моїх помилок.

- Ксі, називай мене, будь ласка, просто Ердан.

- Принце, Ви часто скасовуєте свої накази? Хіба це правильно для наслідного принца, майбутнього короля?

Я сторопів і мало не впустив свою щелепу.

Фрай, що увійшов вельми недоречно в цей момент, заржал акі кінь. Ну що ж, я знайшов жертву.

Підводжуся і роблю ривок у бік друга, обертаємось і злітаємо в небо, ледве вибравшись із печери. Фрай легкий, швидкий та спритний, але я – Золотий Дракон, проти мене у нього немає шансів! Наодинці якщо, звичайно, але не тоді коли на його боці моя Істинна! Фрай маневрує, я повторюю за ним, а Ксі постійно тримається між нами. Злості від цього не поменшало, але переслідувати Фрая перехотілося.

У мене виникли зовсім інші бажання.

"Ксі! Марш у печеру! Стели ліжко!" - Подумки наказую своїй дружині.

"Мій принц, але ж ми тільки встали!"

"У ліжко, моя принцеса! Швидко!"

Ржучий Фрай піднімається вище і намотує там кола, а я намагаюся змусити Ксі приземлитися на майданчику перед печерою.

Але зробити все легко і просто – це не про нас. Ксі шипить і відбивається і, як на зло, у цей момент я помічаю батька та його охоронців. Золотий Дракон майже миттєво опиняється між мною та Ксі, двоє вартових блокують Фрая, а ще двоє атакують Ксі, яка не помітила небезпеки і не встигла пригальмувати.

«Батьку, ні! Це Ксі!» - Кричу подумки батькові, але перш ніж він встигає відкликати своїх охоронців, один із них грудьми збивається з Ксі і вона падає.

«Ксі! Обернися! Я підхоплю!»

Мені залишається тільки молитися Богині Гір, щоб дружина була в свідомості і почула мене. А ще щоб довірилася.

Я зараз перебуваю набагато вище за неї, тому просто складаю крила і пікірую, розуміючи, що ми обидва на межі і, якщо я не встигну перехопити Ксі, то розправляти крила мені вже немає потреби. Помічаю краєм ока, що Фрай майже поруч, але я ближчий, і так, Ксі мене почула і послухалася, і зараз падає в прірву, довірившись мені.

Всі ці думки пролетіли в моїй голові за частки секунди до того, як я встиг захопити кігтями мою дружину.

Усвідомивши, що я її спіймав і міцно тримаю, піднімаюсь вгору і приземляюся на майданчик. Наказавши Фраю завести Ксі в печеру, стрімголов кидаюся на охоронців батька.

Але, здається, ті вже усвідомили свою помилку або виконують наказ батька, але досить спритно від мене ухиляються і намагаються відлетіти подалі.

«Ердан! Заспокойся! Дай їм спокій і лети сюди!»

Наказ батька мене трохи остуджує, і я повертаюся до печери. Приземляюся, але не поспішаю обертатися. Закриваю своєю золотою тушею вхід у печеру та ричу. На батька!

- Ердан! Негайно візьми себе до рук! Хіба тебе Діган не навчив гарним манерам і витримці?? Мені провести з ним виховну бесіду?

Згадка про мого наставника в такому ключі миттю остуджує мій запал, і я заспокоююсь. Так, батько ще той маніпулятор. Та й я гарний. Проти батька у відкриту попер! Але ж за свою Істинну!! Може, вибачить?

- Пробач, тату. Але твій вартовий мало не вбив Ксі!

- Мій охоронець діяв відповідно до інструкції! Чим ви тут взагалі займаєтесь?

- Взагалі-то ми просто гралися. - Відповідаю батькові і майже не брешу. Зовсім не обов'язково йому знати, що спочатку я трохи вийшов з себе, але до його прильоту все ж було вже під контролем!

- Досить уже цих небезпечних розваг у горах! Познайом мене, нарешті, зі своєю дружиною і повертаємося до Академії. А дорогою поясниш, навіщо тобі знадобилася додаткова охорона!

Ну, щодо познайомити з дружиною, не проблема, тим більше що якось затягнулася в нас офіційна частина. А ось що до додаткової охорони... Прийдеться пояснювати батькові, що в мене від ревнощів мізки поплавилися?

Ну, ось коли це озвучено вголос, то виглядає не дуже. Але відступати пізно.

Я знайомлю батька та Ксі і трохи нервую. Не дивно, вони обидва – найближчі мені, і в обох далеко не дуже простий характер. А якщо ще врахувати нашу з Ксі Істинність, то боюсь складнощів нам у спілкуванні з батьком не уникнути.

Слава Богині Гір, король сьогодні в хорошому настрої, та й Ксі поводиться відповідно до етикету.

Отже, перше знайомство відбулося майже без пригод. Мені здається, чи батько надто уважно розглядає Ксі? Навряд чи його цікавить минула ніч, але щось у його погляді мене насторожує. Якби він не знайшов свою Істинну, я б занервував!

- Сину, Ксі вже в змозі здійснити переліт до Академії?

- Так, батьку, ми якраз сьогодні збиралися туди вирушити.

- Добре, тоді вилітаємо. В мене не так багато часу.

Я розумію, що батько має на увазі розлуку зі своєю Парою і не хочу його затримувати.

- Ксі, ти готова?

- Так, мій принц.

Мене знову коробить від цього звернення. Помічаю, як батько посміхається, та нічого не відповідаю.

Обертаємося і злітаємо в повітря.