Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

       Софія.

Розбудив мене сильний стукіт вікна, ніби його розбили, каменем я вирішила піти і подивитися, хто це був, і потім у темряві пролунав голос:

- Хмммм .... а тут непогано, навіть дуже .. прямо царські хороми, шикарно ти влаштувалася я б сказав .. молодець Софія.

Різко розплющивши очі , я побачила, хто це був, я не повірила своїм очам і була в шоці, і сказала:

- я що сплю???

- ні.

- Це правда, ти?

- ага.

- Боже ... - І почала ридати.

- З якого часу ти в бога вірити почала? А Софія? Я щось пропустив?невже ти тут без мене взагалі з глузду з’їхала?

- боже це правда ти ... ох.

- так це я !!! Та досить уже про Бога говорити, і ридати як маленька! Ти мене лякаєш Софія!

- ох, Олі .... я .... просто…

І він мовчки підійшов, сів поруч і тихо сказав:

- Давай зроби це я теж хочу...

- Упевнений??

- так .. мені ж потрібно якось тебе зараз дуру заспокоїти від цих твоїх шкідливих сльозливих істерик!

- Олі!

- Ні, а що? подивися на кого ти без мене перетворилася? В істеричку! А відьмам це не личить! Особливо таким сильним та вбивчо красивим як ти! Так що давай роби що кажу!

– Олімп!

- Ну що? Я не правий?

- НЕ ПРАВИЙ!

- Все добре мовчу, давай роби вже, час іде!!

- добре..

І прочитала необхідне заклинання, і це було вперше, потім клацнула пальцем, і тут бах, і переді мною разом мого кота сидить хлопець. Високий, з широкими плечима як у качків, з сірими очима як у мого кота, з довгою стрижкою до плечей, гладко поголений, і, слава богу, одягнений хоч і на все чорне, футболку та джинси, і я сказала:

- У мене що вийшло?

- А ти сумнівалася?

- Це ... це правда ти?

- ага.

- Боже ...

- Ну і як у мене вигляд?

- Ну.

- Що???

- ем.

- Так все! ти мене, правда, лякаєш, Соф, а ну швидко кажи, де дзеркало на весь зріст?

- ммм ... там .. . - І я вказала на шафу

І він мовчки встав і пішов туди, спочатку була тиша, потім тихе гарчання і знову тиша, я більше не могла терпіти, і пішла до нього.

- Олі?

Замість слів він просто кинувся обіймати мене, я спочатку так і стояла, як укопана потім зі сльозами обняла його у відповідь, і почула:

- знаєш Соф...

- Що?

- це той вигляд що я собі і уявляв.

- ох ..... правда?

- Так.

В принципі я читала, що це буває, як хоче кіт або його відьма, тож думаю це правильно. І я сказала:

- я рада Олі ... що догодила.

Потім він мене відпустив, взяв за руку потяг до ліжка, там ми сіли і він почав:

- і мені подобається, дарма я не хотів цього раніше...

- Ти ж знаєш що це ненадовго Олі...

- знаю...

- гаразд, і так скажи Олі як ти... був там без мене?

- нормально ...

- з тобою добре поводилися?

- якщо ти про скарги, то їх немає Соф…

- що ж добре… хоч і здивувало…

- ох, Софія.. твоя сестра нормальна, тож заспокойся...

- скажи, а як ти здогадався про те, що я... ну ти знаєш.. зараз у такому стані…

- дуже просто …

- Олі!!

- Ти ж відьма Соф сама здогадайся.

- я хочу від тебе це дізнатися.

- гаразд, я відчув, що тобі погано як ніколи ... і ще почув розмову твоєї сестри з чоловіком, коли вона повернулася від тебе ... все йому виклала, причому докладно, і вирішив більше не чекати поки вона сама мене до тебе притягне. якщо звичайно притягнула б.

- я вже хотіла її просити про це Олі.

- радий чути…

- А як знайшов?

- Ох, Софіє, ти знаєш як!!

- що ж...гаразд

- До речі, чесно кажучи, я теж сумував за тобою моя дурна і вредна відьмочка.

- ох, Олі...

- Знову!

- так ..... - відповіла я

І знову сльози, і тут мій кіт уже не втримався, невдоволено пирхнувши, силоміць поклавши мене до себе на коліна, і почав гладити по волоссю, кажучи:

- Давай колись...

- у чому?

- тобі потрібно виговоритись, причому терміново, я це знаю, і для цього тут.. так що давай….не тягни…

- ох, Олі ... це ...

- Давай розповідай, що сталося Соф, ти й сльози? Я хочу знати хто цьому виною.

- ох ... ну ...

- Ну..

- Ну я...

- Тільки не кажи що це знову ВІН??!!! Цей чортів хрін інквізитор! Як він мене уже дістав

- І він теж.

- Тоді давай спочатку!!

- Гаразд, повернувся мій батько, ну рідний.

- той що від тебе типу відмовився?

- так, виявилося, це мати постаралася...

- ну, ця ... вона може.

- Так.

- І що було далі?

- Ну, ми зустрілися на прийомі на честь Хеллоуїна, поговорили з ним, він все розповів ... він виявився непоганий ... і приємний ....але це якось дуже несподівано, і шоковано

- і що тепер?

- Ну, я вирішила дати йому шанс.

- молодець, з цим ясно, а з ТИМ що?

- він тут Олі...

- в місті?

- Так.

- і що?

- він все знає і все пам'ятає...