Читати книгу - "Тенета війни, Павло Дерев'янко"

— Давненько не бачилися. Отже, брате, розповідай, — осавула вмостився зручніше за письмовим столом.

Басюга помітно змарнів: за рік хвороба забрала у нього дружину та сина. Подейкували, йому пропонували передати перстень осавули для обрання наступника, але Немир відмовився. Його стіл був захаращений курганами різноманітних тек, паперів, книжок, зошитів та документів. Для педантичного Олефіра залишалося великою загадкою, яким чином осавула панував над цим безладом.

— Порожньо, — Пилип усівся на стілець навпроти. — Всі сліди очікувано обірвалися. Нових джерел знайти не спромігся.

— Авжеж, затисли хвіст, — гмикнув Немир. — Хто б міг подумати, що після двох пожеж з різницею у кілька діб вони про щось здогадаються?

— Це моя помилка, — визнав Пилип. — Друга пожежа була непередбачуваною. Знаю, це не виправдання...

— Розкажи про другу пожежу, — примружився Басюга.

— Я все детально описував у звіті.

— Так, і я зробив кілька нотаток, — безпомильним рухом осавула вихопив зі стосу блокнотів невеликий нотатник та за кілька секунд знайшов потрібні записи. — Тепер хочу вислухати тебе особисто.

...Він отямився на мокрій перині. У вухах ще відлунювало гарчання, тіло вкривали рештки хутра впереміш із пухом розшматованих подушок.

Біля ліжка у карміновій калюжі завмер священник з розколошканою бородою на розпанаханій шиї, а поруч, на просяклій кров'ю постільній білизні, лежало вивернуте нутрощами назовні понівечене тіло охоронця, якому він відкусив...

Звідки стільки огиди ? Ще кілька хвилин тому ми бенкетували і насолоджувалися!

Пилип скотився з ліжка, упав навколішки та довго, болісно блював чужими органами, доки з нього не вийшла вся пожерта плоть. На мить здалося, що до кімнати увійшов Олекса: Пилип підхопився, готовий поглянути в очі смерті, але у дверях застигла темрява. Від переляку шлунок вивернув нову порцію блювотиння.

Марнуєш всю поживу, бовдуре.

Олефір не збожеволів тільки через те, що Звір, вириваючись назовні, відбирав у нього спогади. Якби він пам'ятав пожирання людської плоті...

Ти все пам'ятаєш. Просто боїшся зазирнути за лаштунки.

Він схопив карафку з водою, що дивом уціліла, й вихлебтав усе до останньої краплини. Кульове поранення на плечі загоїлося. Відколи Звір захоплював тіло, воно почало відновлюватися значно краще.

Бодай щось ти здатен цінувати.

Якщо в Ордені дізнаються, що він зірвався, йому кінець. Жодних шансів. Загін призначенців вирушить по його душу...

То навіщо нам цього чекати?

— Замовкни!

Без паніки. Треба охолодити голову та зібратися докупи.

Отже, єдиний слід знищено. Замовники зосталися неназваними. Він напартачив.

Для початку варто прибрати. Кров на ліжку, на стінах, на стелі... Цього вже не вимити.

Пилип озирнувся і зупинив погляд на лампах. Дві пожежі поспіль стануть для невідомих ворогів величезним прапором «я тут побував»; Басюга, певно, зажадає відповідей, але іншого вибору немає. Якщо прикопати тіла, є ризик, що їх знайдуть. Він має розслідувати цю кляту справу до кінця — надто дорогою ціною вона йому давалася!

Вкласти понівечені тіла на ліжко, зібрати їх до людської подоби, рясно полити олією, аби якомога краще запеклися, підпалити ліжко, килим та гардини, а далі нехай усе ковтне вогонь, чистий та первісний вогонь...

Піроман, справжнісінький піроман.

— Я застав священника з охоронцем у ліжку, — спокійно заговорив характерник. — Для любовних утіх обоє намастилися етерною олією. Коли я зайшов, вони саме...

— Подробиці чоловічих злягань мене не цікавлять, — перебив Немир. — Якби вони залишилися живими — це був би неабиякий важіль. По суті: як трапилася пожежа?

— Священника шокувала моя поява і він упустив карафу олії на підлогу. Посудина розбилася на друзки, олія розлилася, кілька крапель ляпнуло на гардини. Я почав розмову, але допитати їх не встиг: охоронець вихопив піштоля, я був змушений метнути ножа, убив нападника на місці. Священник тим часом підхопився, але послизнувся в калюжі олії, падаючи, невдало приклався скронею до бильця ліжка. Ще й зачепив канделябр зі свічками, за кілька секунд олія спалахнула, побігла по стінках, ліжку, перекинулася на гардини. Я ледь устиг вкласти тіла поряд на ліжку, аби скидалося на нещасний випадок, і негайно покинув домівку...

Він ретельно продумував цю версію, два тижні поспіль промовляв її перед сном та після пробудження.

— Через пожежу не мав часу й на обшук, — завершив доповідь Пилип.

Його одяг перетворився на скривавлене дрантя, тож він перебрався у непоказне вбрання зі світського гардеробу священника. Ієрею Митрофану вистачило клепки не тримати накази чи інші компрометуючі документи вдома — або ж сховати все так добре, що характерник після трьох годин обшуку здався та влаштував пожежу.

— Он воно як! Етерна олія, фатальне падіння, запалені свічки... Дуже зграбна оповідка. Звучить настільки дико, ніби насправді так і було, — осавула постукав сталевим перснем по нотатнику.

— Ви мене у чомусь підозрюєте? — обережно поцікавився Пилип.

— Через свою посаду я кожного в чомусь підозрюю. Такі перевірки віддавна заведені у нашому курені, — Басюга згорнув нотатника й відкинувся на стільці. — Скажи відверто, брате: якби Олекса захотів дослідити рештки тіла згорілого священника, то знайшов би на його черепі тріщину чи інший слід від удару бильця?

— Безперечно, — кивнув Пилип.

Чудово брешеш. Не розумію, навіщо ти уникав цього раніше?

— Добре, — осавула повільно випив води. — Я вірю тобі, брате. Трагічний збіг обставин... Трапляється. Не маю часу вгризатися у подробиці, сталося вже як сталося. Маю визнати, що знищення тих мерзенних листівок мене вельми потішило.

Ти обдурив осавулу контррозвідки. І зберіг шкуру!

— Певен, що вони зачаїлися та вже готують наступний хід, — Пилип докладав титанічних зусиль, аби не відволікатися на голос Звіра.

— Певна річ, — кивнув осавула. — Твоє наступне завдання, Варгане, підготую завтра або післязавтра, як матиму ширшу картину... Ти поки відпочинь, виглядаєш змореним.

Осавула жестом запропонував води, Пилип відмовився. Немир із насолодою побризкав собі на лице та змочив потилицю.

— Клята спека... Теж відпочив би, та маю перевірити

документи по нових джурах.

Басюга показав на благеньку теку.

— Колись ця справа займала кілька днів, зараз — кілька годин. Роботи поменшало, а радощів від того жодних.

— Скільки джур цьогоріч?

— Шестеро, — Басюга скривився. — Усього шестеро, холера! Найменша цифра за всю нашу історію!

Що також підтверджувало думку Пилипа про криваву рану Ордену.

І ти один з цих слабаків.

— Після демаршу Таємної Варти