Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 77
Перейти на сторінку:

— Хм, є один хороший знайомий, який шукає квартиру.

— Це який очкарик? — запитав Ігнат.

— Ні, той знайшов. Це Том, співчуваю тому, хто сунеться до нього. Він вищий за Ігната і в половину ширший.

Я подивилася на чоловіків Ігнат із них трьох був вищим і ширшим у плечах. Подивилася на ліжко зі зітханням.

— Ноги будуть звисати.

Хлопці зайшлися сміхом.

— І шпалери знову обдерли...

— Ти не проти?

— Думаю так буде краще, у мене дах поїде від занепокоєння, якщо залишуся.

— Після весілля будемо у моїх жити, будинок просто дуже великий і місця багато.

— Тут стільки зроблено...

— Не жмотися, — сказав Діма — І Том тепер і твій колега. Давайте хлопця потішимо, а то він живе у відділку.

— Тоді добре. Але прибирання буде на ньому. Я максимум свої речі заберу.

— Без проблем.

Хлопець справді виявився величезним. Він був перевертнем із ведмежих. Квартирі зрадів. Дізнавшись, скільки до мене встигло вломитися, сказав, що швидко відвадить лазити у квартиру.

— Ой, і треба хлопців попередити, що я з'їхала. А то нагрянуть із ранку в гості, вони це люблять.

Варто було одному написати з компанії всі зібралися. На Тома подивилися оцінювально.

— А ти ж куди?

— До Маркуса.

— Шкода, — дружне зітхання.

— Будемо сумувати за твоєю випічкою.

— Може, ви подружитеся?

— Усе може бути, я теж добре пеку.

— Там є трохи їжі в холодильнику і невеликий запас круп та іншого, я все тобі залишаю. І там ще торт залишився не як не подужаємо.

Торт тут же був з’їдений дружною компанією, а Том попросив рецепт. Скинула йому на пошту. Потім швидко перенесла до Маркуса свої речі і письмовий стіл зі стільцем. А хлопці до обдирали шпалери в кімнаті. І Том сказав, що сам поклеїть і йому не складно. Поки я займалася речами, йому розповіли про сигналізацію і як двері відчиняти. І показали вхід у комору.

— Розумно. Полагоджу.

— На твій розсуд. Коморою можеш користуватися, тоді тільки цю частину прибереш. І нормальний доступ до дверей. Щоправда там світла немає, це ж схованка була.

— Ти свої речі перенесла всі? — запитав Маркус із великим натяком.

— Ой, точно в кошику чисте.

Потім допомогла Тому перенести його речі. Просто відкрила прохід у ділянку і потримала відкритим поки він за кілька разів все переніс. Домовилися що він оплачуватиме комуналку повністю сам. Він сказав, що тоді ще зверху буде мені доплачувати, щоб не безкоштовно.

— Інакше неправильно буде. Ти стільки вклала в цю квартирку.

Вранці відкрила Маркусу прохід на роботу заздалегідь. А сама пішла працювати в нашій кімнаті. Через кілька годин зайшла його мама:

— Зайнята?

— Ем, працюю. Потрібна допомога?

— Ні, просто цікавлюся. Якщо зголоднієш, приходь.

— Спасибі велике.

Вона пішла, а мене трохи відпустила напруга. Мабуть, дається взнаки те, що хтось начитався різних історій про злих свекрух. І що фріланс це не робота. Уже коли йшла на кухню подзвонив шеф.

— Ти ж пам'ятаєш, що ти в штаті?

— Так, але ви не сказали ні чого про час і взагалі ні чого.

— Врахую, що ти в нас із вільним графіком, — почула смішок. — Одягнися в те, що не шкода забруднити, і швидко в офіс.

— А я так сподівалася пообідати.

— Це навіть добре, що не встигла, у тебе виїзд.

— Ууууу. Через п'ять хвилин буду тоді.

За цю розмову встигла дійти на кухню, вдихнути смачний запах і, давлячись слиною, пішла на верх. Щоправда мене наздогнали і вручили пиріжок із м'ясом. У кімнаті побурчала, що немає в мене зараз речей, що не шкода забруднити. Взула кросівки і перейшла у відділок.

— А простіше ні чого немає? — побачивши мене, запитав шеф.

— Уже ні, я змінила весь гардероб як змогла на нього заробити. І в Маркуса є кошик для чищення речей. Зручна штука.

— Боюся, що ти порвеш.

— А я обережно.

— Гаразд іди вже хлопці чекають.

Додому ми їхали машиною, бо мені було погано і кросівки я пропалила кислотою.

— Сиди в машині. Я тебе віднесу.

Мати відчинила нам двері й дивилася стурбовано.

— Що сталося?

— Робота в мене трапилася, — буркнув Маркус — і черговий трупи.

— Ви їсти будете? — запитала матінка.

Вона з тих мам, кому важливо дітей нагодувати. Але сьогодні явно не мій день. Тільки почувши слово їжа я втекла на верх.

— Не впевнений, що Нея їстиме. Вона сьогодні щось перенервувала і її нудить від побаченого.

— А я вже понадіялася на онука.

— Мамо, — прошипів Маркус, — ми всього нічого разом.

— Але зустрічаєтеся давно. Оу, ви тільки, хм ясно. Молодець дівчинка, нічого до себе пускати на першу вимогу.

Я все ж спустилася до спільного столу, щоправда, побачивши м'ясо, випічку і те, як усі їдять, розвернулася і ганебно втекла.

— Що за справа у вас була? — запитав батько в Маркуса.

— Убивство, звіряче. Не те щоб вона трупів не бачила... не знаю, що її так зачепило.

— Хто цього разу.

— Чорт.

— У сенсі?

— Тату, ти правильно зрозумів, рогатий. Потрібно Ігната попросити допомогти, щось її занадто вразило. Мамо, дякую. Все дуже смачно, я потім поїм. Нею потрібно в порядок привести.

У нашій кімнаті він набрав друга. Описав мій стан.

— Попроси її відкрити мені прохід із моєї квартири. Вона в мене була з Катькою.

— Не хочу, — буркнула я.

— Дорога йому дві години їхати в один бік.

— Мила, не зли дядька, — почула нага.

 Відідідрала себе від ліжка й підійшла до дверей, налаштувалася на нага й відкрила прохід. Він стояв перед дверима.

— Дякую. Так, виглядаєш паршиво. Думав тобі полегшає.

Він зачинив двері і повів мене на ліжко. Поклав на спину, а сам присів поруч. Поклав руки на плечі. Під його контролем ми повернулися в сьогоднішній день із виїздом на місце. Оперативники знайшли ще одне місце з тілами і хотіли, щоб я допомогла криміналістам. А я крім того тіла, що вони знайшли, побачила вхід до колектора. І коли його відкрили виявилося, що це не просто ще один схрон тіл, там живе ще один чорт. Тільки це ми дізналися, коли спустилися. На початку все було чисто, сухо і не смерділо. А от трохи пройшовши побачили рогатого в натуральному вигляді, і він сидів за столом і тримав гомілкову кістку та відкушував з неї варене м'ясо. І побачивши нас не припинив цього робити. А усміхнувшись сказав:

1 ... 42 43 44 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"